АЛЛАТРА. Частина 9

Анастасія: Фактично це ще один шлях наукового доказу існування Бога?

Ріґден: Так. Людина має Душу, як частинку божественної сили. Чим більше вона перетворює свій внутрішній світ, чим більше її Особистість зливається з Душею, розкриваючись перед Богом, тим вона стає духовно сильнішою і отримує можливість впливу на матеріальний світ з вищих вимірів. А чим більше таких людей, тим більш значний і масштабний цей вплив. Суперспостерігач — це Бог, який може впливати на все. А людина, як Спостерігач від Духовного начала, — це Спостерігач, який може втручатися в процеси світу і змінювати їх на мікрорівні. Людям, звичайно, доступні певні маніпуляції з матерією і з позиції Спостерігача від Тваринного начала. Але людина отримує справжню силу впливу тільки тоді, коли включається її Спостерігач від Духовного начала.

Анастасія: Коли займаєшся духовними практиками і маєш розширене уявлення про реальність світу, розумієш, що це — факт. Підтвердженням тому також є неймовірні чудеса, які в різний час, на різних континентах творили ті, кого люди вважали святими. Адже для них не складало труднощів зупинити стихії, змінити структуру води, вилікувати будь-яке захворювання і навіть воскресити людину з мертвих.

Ріґден: Звичайно, людина навіть не уявляє, які в ній закладені здібності. Спостереження — це перший крок до пізнання прихованих таємниць. Споглядаючи з позиції Спостерігача від Тваринного начала або від Духовного начала, ми вже впливаємо на саму ситуацію і її можливий кінець, на передрішення в невидимому для нас світі, тому що робимо вибір. Кожна ситуація — це є своєрідна відповідь не тільки на твою присутність у цьому місці тут і зараз, але й на те, яким саме ти спостерігаєш себе в цей момент.

Анастасія: По суті, ми завжди спостерігаємо в навколишньому частину самих себе і судимо не про реальність світу, а як ми інтерпретуємо його згідно свого світорозуміння і досвіду.

Ріґден: Правильно. Висловлюючи щось про світ, ми, за великим рахунком, висловлюємо щось про себе. Хороший слухач завжди почує набагато більше про мовця, ніж той має намір розкрити про себе.

Анастасія: Іншими словами, так чи інакше, але зовнішній світ ми бачимо через своєрідні «рожеві окуляри» Спостерігача від Тваринного начала. Чим менше ми працюємо над перетворенням свого внутрішнього світу, тим гірше для нас. Адже в цьому випадку буде зростати тільки досвід, пов’язаний з домінацією Спостерігача від Тваринного начала, а отже, ми будемо отримувати ще більш перекручену картинку світосприйняття.

Ріґден: Так. Це, до речі, можна простежити навіть з позиції вже наявних знань про мозок, свідомість, спосіб мислення людини, формування її світогляду. Як правило, у споживацькому суспільстві людині з народження навіюються певні установки, що світ є матеріальним і ніби-то це єдино існуюча реальність для людини. Я вже розповідав, що наш мозок створений таким чином, що він дуже швидко бере на озброєння всякі стереотипи, більш того, надалі базується на них, поки людина не вибирає нові. Таким чином, людина з дитинства починає вибудовувати своє життя, по суті, за неправдивими установками, однобоким баченням світу з позиції Спостерігача від Тваринного начала. Все, що не відповідає її установкам і особистому вибору, людина просто ігнорує. Вона вибирає як би дуже вузький життєвий спектр пізнання світу і себе, навіть не цікавлячись більшим. Як результат, людина користується «заяложеними» асоціаціями і стає цілком передбачувана у своїх діях та намірах.

А що являє собою та вибіркова інформація з навколишнього світу, більша частина якої надходить через зір? Те, що ми бачимо, згідно з тією ж квантовою фізикою — це ілюзія, породжена геометрією цього простору. У звичайному стані свідомості ми сприймаємо світ не з позиції відстороненого космічного чи іншого Спостерігача, а з позиції Спостерігача, який занурений у цей тримірний простір, розміщений у певних координатах, у цей момент часу. Тому і світ ми будемо сприймати однобоко, тільки з цієї точки, а тут без спотворень не обійтися. Навіть своє тіло ми бачимо як тримірний образ, який сприймає наш мозок, налаштований на звичний для нас повсякденний стан свідомості. Якщо ми змінимо стан свідомості і, наприклад, розглянемо наше фізичне тіло у стані медитації, то побачимо ауру та відповідні їй оболонки, загалом, зовсім іншу нашу конструкцію. Виконуючи ж більш складні медитації, пов’язані зі спостереженням з вищих вимірів, можна побачити і більш масштабну, цільну свою конструкцію, включаючи частини, розташовані в інших вимірах. Все це, відповідно, розширить наше уявлення про енергетичну будову людини.

До того ж треба врахувати, що головний мозок знаходиться в черепній коробці, тобто повністю ізольований від зовнішнього середовища. У нього немає безпосереднього контакту зі світлом навколишнього фізичного простору. Світло, яке надходить в очі, просто перетворюється в електричний сигнал. І саме цей сигнал мозок аналізує і розшифровує, образно кажучи, у своїй «темряві». Інакше кажучи, наш мозок бачить не «реальну картину» (точніше ілюзію геометрії цього простору), а лише перетворений сигнал ззовні — «електричну копію» картинки, видимої в обмеженому діапазоні сприйняття.

Анастасія: Загалом, мало того, що це «електрична копія» стану спостережуваних об’єктів на минулу вже мить, так цю копію навіть не можна назвати крихіткою інформації від того розмаїття видимого і тим більше невидимого нами світу. І людина ще при цьому ілюзорно думає, що вона знає цей світ і розбирається в ньому…

Ріґден: Так, людина так думає за звичкою мислення від Тваринного начала… Але їй варто перейнятися питанням, хто саме в ній думає і що таке свідомість? Мозок — це винятковий за складністю своєї будови, функціями (у тому числі захисту) біопристрій з астрономічною кількістю елементів і зв’язків між ними, який не має безпосереднього контакту з навколишнім середовищем. Мозок надлишковий, тобто здатен виконувати незмірно складніші функції, ніж це необхідно, наприклад, для проживання на планеті Земля. Мозок постійно в роботі: і вночі, і вдень. Він лише змінює свої стани, на приклад, на сон, активний період і так далі. Йому властива постійна самореорганізація своєї системи. Стабільною вона зазвичай буває від половини до двох з половиною секунд, а потім включаються одні змінні, гнучкі ланки, вимикаються інші, при тому, що жорсткі ланки постійно перебувають в роботі. Мозок мовби «нудьгує» від монотонності. Йде постійний розумовий процес. Обробка всілякої інформації відбувається в ньому цілодобово.

Мозок — це посередник між свідомістю і світом. Він сприймає і намагається розшифрувати коди, тобто різні сигнали, у тому числі, що надходять від п’яти органів чуттів. Але особливо важливо відзначити, що мозок здатен сприймати і безліч інших сигналів, що надходять не тільки з видимого, але також і з невидимого світу. Підтвердженням цього для сучасних вчених служать експерименти, що проводять за участю людей, які займаються певними медитативними практиками, змінюючи стан своєї свідомості. Це і буддійські монахи, і сибірські шамани, ясновидці і так далі. Крім того, у цю експериментальну групу входять люди, у яких епізодично, спонтанно проявляються незвичайні здібності: телепатія (передача думок на відстані), передбачення майбутнього, телекінез (здатність зусиллям думки пересувати фізичні об’єкти, змінювати їхню форму) тощо. Взагалі ж, такі здібності властиві будь-якій людині, якщо їх розкрити.

Анастасія: Це, по суті, доказ того, що, людина, яка має базові Знання, не виходячи зі своєї кімнати, із закритими очима, без допомоги будь-яких технічних засобів чи відомих органів чуттів, здатна у зміненому стані свідомості успішно пізнавати світ.

Ріґден: Поміть, і ці її пізнання будуть значно інформативніші й багатші, ніж ті, які вдається отримати людині у звичному стані свідомості. Чому? Тому що її свідомість починає працювати в іншому режимі.

Навіть за допомогою сучасної апаратури можна простежити, як у зміненому стані свідомості реорганізується мозкова діяльність. Коли людина мислить у звичному стані свідомості, то активність нервових клітин у різних зонах головного мозку проявляється на кшталт зоряного неба, тобто врозкид. А ось коли людина знаходиться у зміненому стані свідомості, то утворюється зовсім інша картина активності мозку. «Зірки» немов вишиковуються у вигляді своєрідних «зоряних скупчень» певної форми — сфер, хмар, потоків, променів, що мають чітку спрямованість.

До того ж варто звернути увагу на будову (форму) самого людського черепа зсередини і тканин, що прилягають до нього. Особливу увагу заслуговують лобова, тім’яна і потилична кістки, з їхнім особливим рельєфом. Це своєрідний біологічний прототип увігнутих дзеркал, здатний фокусувати, поглинати і відбивати хвилі різних частот. Ця конструкція служить гарним резонатором (від латинського слова «resono» — «звучу у відповідь», «відгукуюся»), тобто здатна накопичувати і фокусувати енергію коливань та підсилювати її.

Анастасія: Це досить захоплююча інформація. Як відомо, на прикладі тієї ж сучасної радіотехніки, увігнуті дзеркала мають властивості приймальної та передавальної антени.

Ріґден: Абсолютно вірно. Так що мозок, за великим рахунком, це унікальний біологічний пристрій, що виконує багато функцій, служить як приймач і передавач інформації не тільки із зовнішнього видимого, але й з невидимого світу, у тому числі і внутрішнього світу людини.

Коли людина починає робити медитацію, вона дає уявну команду, задіюючи ті чи інші чакрани, запускаючи тонкі енергії, які й активізують певні зони в енергетичній конструкції. Завдяки такій уявній команді, і головний мозок фізичного тіла переналаштовується в режим роботи зміненого стану свідомості. Причому, скажімо так, у більш поглиблених медитаціях відбувається досить цікавий процес: медитуючий практично здійснює «зупинку думок». А інформацію в чистому вигляді отримує за рахунок сили, яку люди ще здавна називають шостим чуттям, інтуїцією (інтуїтивним Знанням). І таке пізнання набагато глибше, багатше й різноманітніше, ніж звичне видиме сприйняття світу. Адже Спостерігач від Духовного начала сприймає чуттями енергетичні процеси, цільно і ясно пізнаючи справжню реальність. Завдяки цьому, після медитації для нього очевидна істотна різниця між тим, що людський мозок шаблонно сприймає за «реальність» у тримірному світі і яка насправді реальність, що формує події цього світу. Для такого Спостерігача не проблема добути інформацію, яка набагато випереджає сучасне наукове розуміння певних процесів у цьому світі.

Так що зовнішній світ для мозку, як для біопристрою — це всього лише множинні копії, які він сприймає згідно з поставленим йому Спостерігачем завданням у відповідності з внутрішнім світом і вибором самого Спостерігача. Кожна людина проживає свою реальність згідно зі своїм вибором і внутрішнім сприйняттям.

Анастасія: Так, тепер ще глибше приходить розуміння, чому треба прагнути жити і набувати особистий досвід з позиції Спостерігача від Духовного начала. Тільки тоді є реальний шанс не розтратити своє життя на численні омани, не застрягнути в ілюзіях спостережень від Тваринного начала, змінити свою долю і сформувати реальність свого духовного спасіння ще за цього життя. Адже те, про що ми думаємо, те і буде створюватися, проявляючи ту чи іншу для нас реальність.

Ріґден: Людина у своїх пізнаннях здатна піти настільки далеко, наскільки вона сама вірить, що пройде. Чим наполегливіше вона буде відсторонюватися від своїх обмежуючих установок, сформованих Тваринним началом, тим більш виявленим буде її вплив на реальність. Сформувавши в житті тверду позицію Спостерігача від Духовного начала, людина зможе зрозуміти свій глибинний взаємозв’язок і взаємодію з усім світом.

Людина, як Спостерігач від Тваринного начала, фіксує в навколишньому світі значущі для неї об’єкти, підсилюючи їх важливість для себе силою своєї уваги. Наділення значущістю того або іншого об’єкту залежить від світогляду людини, її досвіду в пізнанні світу і самої себе. Як тільки людина починає опиратися на зовнішні обставини, вона породжує рух, який і викликає в ній неспокій, прояв множинних ілюзій, які ще більше захоплюють її увагу.

Людина, як Спостерігач від Духовного начала, безпристрасно дивиться на світ. Її опора в житті і значущий об’єкт — це Душа. Адже неможливо пізнати істину зовнішнього, не пізнавши Істину внутрішнього, бо тоді немає Спостерігача, перед яким відкриті всі таємниці цього світу.

Анастасія: Ви знаєте, був етап у моєму житті, коли багато ваших слів я сприймала більше інтуїтивно, ніж усвідомлено: вони надихали, допомагали мені жити і долати людські труднощі. Але коли почалися серйозні практики, особливо ті, що стосуються невидимої структури людини, це значно розширило кордони мого світосприйняття і сприяло набуттю незвичайного духовного досвіду, надало можливість духовного споглядання і саморозкриття в глибинних почуттях. Завдяки цьому досвіду прийшло розуміння цінностей тих Знань, які ви нам даєте. Справді, пережите в медитаціях, не можна передати словами, але воно кардинально змінює ставлення до навколишнього світу, коли реально відчуваєш дещо більш цінне, ніж весь цей матеріальний світ… Що найцікавіше, після цього практичного прориву змінилася якість самих медитацій. Особливо, що стосується роботи з глибинними почуттями, хочеться відзначити багатогранність медитації «Квітка лотоса» і дивовижні практичні базові Знання про себе, які дозволяють пізнати енергетичну будову людини в медитації «Піраміда». До речі, чи можна про останню медитацію повідати світу? І якщо так, то була би вам дуже вдячна, якби люди змогли довідатися про ці споконвічні Знання безпосередньо від вас.

Ріґден: Звичайно. «Піраміда» — це далеко не межа досконалості, хоча й дуже ефективна медитація, яка допомагає відчути свій справжній внутрішній світ, а також зрозуміти маловідому сучасним людям багатоскладову конструкцію людини. Однак перш ніж повідати про цю медитацію, вважаю, спочатку варто докладніше ознайомити людей зі знаннями, що стосуються невидимої структури людини. З прадавніх часів ці знання були наявні у різних народів. Не скажу, що нині вони повністю втрачені, згадки про них частково залишилися, але в якому вигляді — це вже інше питання. Хоча, чого дивуватися, людський верткий розум здатен ще й не на таке.

Як я вже казав, людина — це дещо набагато більше, ніж просто матерія. За своєю будовою вона дуже складна і не тільки фізично, але й енергетично. Розглядаючи фізичну будову людини, навіть за допомогою сучасного обладнання, ми можемо спостерігати лише частину її конструкції, що існує в тримірному вимірі. Причому, якщо розглядати загальну будову людини, більша частина конструкції якої належить до невидимого світу, то можна виявити, що фізично вона захищена набагато слабше, ніж на рівні тонких енергій.

Загальна конструкція людини зроблена таким чином, щоб більше була захищена Душа, а не тіло. Тіло — це всього лише додаткова, змінна матеріальна оболонка, створена під певні умови існування у Всесвіті в геометрії тримірного простору. Воно тимчасове і смертне. Це певною мірою біомашина, якою керує Особистість, тобто той, хто здійснює постійний вибір, що відбивається на подіях його життєвого шляху, а також духовного розвитку в цілому. Зміна тіл у реінкарнаціях — це всього лише оновлення цієї додаткової зовнішньої оболонки, образно кажучи, як у фізичному тілі регенерація шкіри або зміна одягу в побуті. Природно, що між енергетичною і фізичною частинами конструкції людини відбувається взаємодія, різні процеси обміну енергіями та інформацією.

Як я вже казав, все у світі взаємопов’язане. Світ багатомірний і має різні паралелі. Людина у невидимому світі — це інформаційно складний просторово-орієнтований суб’єкт, який одночасно, стабільно перебуває в шести вимірах. Сучасним людям поки це складно зрозуміти, але сподіваюся, з розвитком якісно нової фізики і біофізики, наука добереться і до цього факту. Людина одночасно стабільно перебуває в шести вимірах, які постійно взаємно впливають один на одного. Але в людини є шанс за життя досягти злиття Особистості з Душею, знайти духовну зрілість і вийти в сьомий вимір (Нірвану, рай), тобто досягнути свого духовного звільнення, а при бажанні пізнати навіть вищі виміри. Для порівняння, Бодхісатва, як Духовна Сутність, що вільно перебуває при земному втіленні в людській конструкції тіла (як Духовна Істота, Бодхісатва має можливість піти в духовний світ у будь-який момент, на відміну від Душі людини, закріпаченої в конструкції), одночасно стабільно перебуває в 72 вимірах, саме стільки є вимірів у глобальному Всесвіті. Словом, Бодхісатва тимчасово перебуває в конструкції, яка так само, як і у всіх людей, розташована в шести вимірах матеріального світу. Але замість людської Душі в нього досконала Духовна Істота зі світу Бога, яка одночасно стабільно перебуває в 72 вимірах і здатна проводити в них зміни.

Анастасія: Так, гарний приклад, що дає розуміння, які людина має унікальні можливості духовного розвитку протягом свого життя і чому така цінна кожна його мить. Ви згадали, що у Всесвіті є 72 виміри. Я думаю, читачам буде вельми цікаво дізнатися про те, що число вимірів у Всесвіті обмежене. Я пам’ятаю, колись ви розповідали про езоосмос, паралельні світи, парадокс паралелі, про різницю між поняттями «паралельні виміри» і «паралельні світи».

Ріґден: Так, паралельні світи і виміри — це не одне й те ж. Паралельних світів може бути безліч. Вони, так чи інакше, переплетені з різними вимірами. Але все це існує в одному глобальному Всесвіті. Що таке паралель? Поясню на образному прикладі життя людей. Кожна людина проживає життя мовби у своїй повсякденній «реальності», у своєму мікросвіті, який в певних моментах перетинається з деякими іншими «реальностями» у житті інших людей. Інакше кажучи, її індивідуальна свідомість живе відокремлено, ніби на своїй паралелі, але у спільному для всіх світі. Паралельно з нею живуть інші люди, про яких вона навіть не знає, зі своїм життям, думками, внутрішнім світом, зовнішнім оточенням. Так і паралельні світи, їх безліч, деякі стикаються, деякі існують паралельно, залишаючись індивідуальними. Але всі вони входять у систему 72 вимірів глобального Всесвіту.

Ці 72 виміри представлені здебільшого тонкими і грубими енергіями, які утворюють певні енергетичні поля, що формують той чи інший вимір. У них немає чіткого розмежування. Одні й ті ж енергії можуть бути присутніми і в одному вимірі, і в іншому, і в третьому. Всі виміри взаємозв’язані і в той же час розділені. Відмінність, скажімо так, в енергетичній архітектурі кожного виміру. У вимірах, де домінують більш тонкі енергії, навіть найменша зміна може спричинити глобальні переміни в інших вимірах, у яких домінують грубі енергії (що складаються з тонких енергій). Одним з найскладніших за енергетичною структурою є 71 вимір. А 72 вимір є найскладнішим, вищим, найбільш універсальним виміром у Всесвіті. З нього можна впливати на будь-який вимір або паралель і здійснювати звідти будь-які зміни, тобто прямо впливати на езоосмос. Це найвищий вимір, який може осягнути індивідуальний Духовний розум, завдяки своєму розвитку, у цьому проявленому через божественний Звук вселенському світі. 72 вимір хоча й найскладніший, але одночасно є і досить простим. Він пов’язаний з 1 виміром. Перший вимір — це є, по суті, первинний поштовх, езоосмос, спричиняє всі наступні зміни в інших вимірах і впливає на всю матерію, у тому числі і на час, простір, гравітацію тощо. Без езоосмосу не було б і руху, а отже, не було б і життя.

Ці знання були наявні і в давнину, щоправда, у тих асоціативних формах, які були зрозумілі тогочасним людям. Наприклад, у Стародавніх Індії, Китаї, Єгипті з давніх часів існували знання і про геометрію простору, і про будову всесвіту. Священним символом сімдесяти двох вимірів була змія, що кусає свій хвіст. Причому її тіло зображали у вигляді 72 кілець (точніше «ланок» тіла), під якими символічно і мали на увазі виміри Всесвіту. Голова змії як раз символізувала складну енергетичну архітектоніку 71 виміру, що переходить у 72 вимір. А укус змією власного хвоста, символізував перехід складного в просте, зв’язок сімдесят другого виміру з першим виміром.

Анастасія: Так, я неодноразово зустрічала цей старовинний артефакт в археологічних роботах, присвячених культурі й побуту різних народів світу. Припускаю, що читачам буде цікаво дізнатися суттєве уточнення, а саме як повинна бути розташована голова змії: за годинниковою стрілкою чи проти? Адже в різних культурах зустрічаються різні варіанти.

Ріґден: Первісне розташування голови змії було саме за годинниковою стрілкою, як символ творення, розвитку. Умовне зображення кількості вимірів у вигляді лусочок-кілець відповідно розташовувалося зліва направо. Круг (виток змії) був також символом творчого, спірального руху Всесвіту (за годинниковою стрілкою, правильна свастика), тобто руху, згідно з основною дією сил Аллата (верховенства Духу над матерією). У давнину цей символ частенько використовували в розписах храмів як священний символ, що оповідає про божественне Знання. А от проти годинникової стрілки голову змії зображували, як правило, прихильники матеріального Розуму (Тваринного розуму) як символ малої сили, яка розкручує Всесвіт всередину проти годинникової стрілки (зворотна свастика), у напрямку руйнування і знищення. Ці люди, підкоряючись Волі Тваринного розуму, проголошували для себе верховенство матерії над Духом, втілювали в життя принцип домінування матеріальної влади.

Анастасія: По суті, це заміна знаку з плюса на мінус. Я таку змію, голова якої повернена проти годинникової стрілки, якраз часто бачила в архітектурних сюжетах від вільних каменярів.

Ріґден: Це явище було досить поширеним, наприклад, в епоху середньовіччя, в розгул алхімії, де часто зображували напрямок голови цієї давньої рептилії проти годинникової стрілки як символ штучного стримування або зворотного розвитку. Хоча про такі тонкощі знали тільки у вузьких колах посвячених. Для мас же подавали цілком пригоже трактування цього поняття, тому на поворот голови в той чи інший бік мало хто з обивателів звертав увагу. А даремно, символи, як і знаки, відіграють значиму роль у житті суспільства, навіть якщо суспільство про це і не підозрює.

Але одні зображали голову змії проти годинникової стрілки зі знанням справи, а інші через елементарну людську плутанину, втрату знань або неправильне копіювання більш давніх відомостей, на основі яких промальовувався цей сюжет. Наприклад, подібне можна сьогодні побачити в символічному зображенні світу у вигляді легендарного давньоіндійського змія Ананта. Згідно з індійськими міфами, Всесвіт був гігантською світовою змією, яка кусала свій хвіст, і оповивала світобудову кільцем. Всередині кільця вона несла гігантську черепаху, на спині якої розташовані чотири слони, що підтримують світ. У центрі світу — населена земля Джамбудвіпа, яка за формою нагадує квітку лотоса, що розпустився, в середині цієї квітки розташована гора Меру.

Символ змії, що кусає свій хвіст, в давнину був досить розповсюджений у різних народів. У міфах його пов’язували з образом Всесвіту, з актом творення світу або підтримання Землі. Наприклад, у міфології народів Африки, а саме у дагомейській міфології, є такий архаїчний персонаж як Айдо-Хведо – змія-райдуга. Згідно з міфом, вона з’явилася першою та існувала до всіх інших. Ця змія підтримувала Землю, згорнувшись кільцем і закусивши свій хвіст. У відповідності до іншого міфу про створення світу змія Айдо-Хведо супроводжує в якості слуги голову пантеону богів Маву-Ліза. При чому згадується, що при акті творення світу ця змія носить згаданого бога у власному роті, тобто в пащі.

Анастасія: Виходить, що дагомейський верховний бог здійснював творіння світу з пащі змія. Так це ж пряме вказування на Знання, що Бог творить фактично з 72 виміру, точніше в точці перетину 72 і 1 виміру?! Вражаюче! Виявляється, і народ Дагомеї володів такими знаннями?

Ріґден: На жаль, цей західноафриканський народ, як і багато інших, вже давно не володіє подібними знаннями, а всього лише у своїх легендах частково зберіг до наших днів деякі відомості, передані давним-давно їхнім предкам. Хоча колись подібні знання були залишені на різних континентах різним народам, географічно не пов’язаним між собою.

Анастасія: Так, символ змії, що кусає свій хвіст можна знайти не тільки в міфології древніх народів Африки (догони, єгиптяни), але також Азії (китайці, шумери), Північної Америки (ацтеки), в міфологіях древніх культур інших континентів.

Ріґден: У людській інтерпретації з часом символ змії, що кусає свій хвіст, набув уже значення всеєдності, всього в одному, став символом вічності та безкінечності, знаменував початок і кінець (альфа і омега; створення і руйнування), а також самопідтримання природних циклів, циклічність часу, народження і смерті. Цей символ Всесвіту, увіковічений у давньоєгипетських зображеннях, пізніше з’явився у фінікійців, а також греків, які придумали йому самостійну назву – «уроборос», що у перекладі з грецької означає «пожираючий (поглинаючий) свій хвіст». Потім слово увійшло до вжитку алхіміків, і значення цього символу зазнало ще більшого спотворення. У сучасному світі, з легкої подачі кабалістів, цей символ взагалі потрапив під трактування «глибинної психології». В такому перекрученому від людського ума варіанті він розглядається вже в якості «базового архетипу, що символізує доісторичну єдність чоловічого й жіночого, яка слугує початком людської індивідуальності, коли «Я» занурене у несвідоме, з якого ще не віддиференційований свідомий досвід». Загалом, чим далі від споконвічних Знань і більше занурення у прірву матеріальної людської логіки, тим більше втрачається Істина. Хоча це не означає, що ця Істина сьогодні невідома. Ті ж сучасні жерці, які мають доступ до старовинних Знань, намагаються приховати її від мас, аби зберегти свою владу над цими масами. Але ж Знання від початку давалися для всіх людей.

Анастасія: Так, дійсно, все просто у цьому світі, коли володієш Знаннями. А що стосовно згадування 72… Дивовижно, адже число 72 представляє собою комбінацію цифр: 12 разів (циклів) по 6.

Ріґден: Абсолютно вірно. Це число непросте у багатьох відношеннях. У Давньому Єгипті, наприклад, були наявні ґрунтовні знання з геометрії простору, про точні числові значення виміру кутів для геометричних фігур. Останні складали основу знань при реалізації різних проектів у будівництві та архітектурі, в тому числі й унікальних, завдяки яким формувалися певні умови для змінення фізики простору. Наочний приклад – комплекс «великих пірамід» у Гізі, споруджений у часи Давнього Єгипту. Щоправда, істинне призначення таких складних архітектурних об’єктів з точно вивіреними до градусу кутами, використанням певних матеріалів та конкретною складною архітектурою зрозуміле хіба тільки тим, хто володіє Знаннями про взаємодію полів, про тонкі енергії та принципи роботи інших вимірів, а також про вплив знаків на світ. Та суть не в цьому. Головне на даний момент, що ці знання були в Давньому Єгипті.

Видавничий дім СЕНСЕЙ