АЛЛАТРА. Частина 5

Анастасія: Цікава притча, актуальна за всіх часів.

Ріґден: Проблема сучасного людства у тому, що егоїзм роздрібнив знання настільки ретельно, що загублений єдиний зміст, призначення цих знань. Тому сьогодні, наприклад, астрофізики воліють дивитися винятково догори на зірки, будуючи фантастичні теорії про ті ж чорні діри. А археологи та етнологи воліють дивитися винятково вниз, занурюючись у давнину, висловлюючи свої здогади про минуле…

Анастасія: Загалом, немає єднання в різносторонньому пізнанні єдиного, немає розширення кругозору і найголовнішого — знання людини про саму себе, свою істинну Сутність.

Ріґден: На жаль, це так. Наведу ще один цікавий приклад із цього приводу. Як я вже згадував, у Західній Африці є плем’я догонів. Наприкінці XIX століття, коли провідні европейські країни почали ділити Африку на свої колонії, територія, де проживав цей народ, як і їхні сусіди, опинилася під пануванням Франції. У ті часи була розвинена торгівля рабами з Африканського континенту. Однак догонів урятувало те, що вони жили у важкодоступних районах. Так що першим про їхнє існування довідався службовець колоніальних військ, який складав список племен «дикунів». Ставлення до цього народу в нього було відповідне до шаблону, створеного політиками його держави, тобто «дикуни — це навіть не люди». А ось культуру цього народу відкрив (і те для вузького кола фахівців Європи) вже французький етнограф-африканіст Марсель Гріоль. Його в першу чергу цікавив духовний бік життя догонів, тому врешті-решт жерці цього племені посвятили його у свою таємницю з таємниць.

Анастасія: «Людині з добрим серцем і чистими помислами відкриваються таємні Знання»…

Ріґден: Цілком правильно… Але світ довідався про космологічну систему догонів не з робіт цього етнографа, а з робіт астронома, який захоплювався і археологією, і етнографією і зумів зіставити всі ці знання. Так ось, догони і споріднене з ними плем’я бамбара, — це одні з небагатьох народів, які зберегли першопочаткові відомості практично з мінімальними викривленнями, часом навіть не розуміючи змісту цієї інформації. А остання така, що набагато випереджає досягнення сучасної науки.

Анастасія: Цікаво…

Ріґден: У космології догонів, а також бамбара є відомості про значущу первинну роль вібрації, спіралеподібного руху в створенні Всесвіту.

Анастасія: У догонів є знання про спіралеподібний рух Всесвіту?!

Ріґден: Так. У міфології догонів є верховне божество — бог-творець, творець світу, іменований Амма. В одному з космогонічних міфів догонів розповідають, що світ пішов від слова «Амма».

Анастасія: Досить цікаво: у африканських догонів — «Амма», а в індійців згідно з легендами Всесвіт пішов від вібрації священного звуку «Ом». У Ведах цей звук також вважають символом наближення Душі до світу Бога й позначають особливим знаком…

Ріґден: Звичайно, всі ці легенди колись мали те ж підґрунтя-Знання. Так ось, згідно міфології догонів, світ пішов від слова «Амма». Крім цього слова, не було нічого. Перше слово поклало початок безкінечно малому основному елементу світу, який догони називають як «кізе узі» (він же — просяне зернятко По). За допомогою внутрішньої вібрації «кізе узі» перетворилося в «яйце світу». У міфології догонів Амма має епітет «вихор, який крутиться», до того ж вказується, що рух відбувається за спіраллю. Навіть більше, згодом описують власне творіння Амми, в тому числі згадують про сім світів, Сонце й Місяць. Зокрема, що Сонце оточує спіраль з восьми витків червоної міді. А от Місяць оточує така ж спіраль, але з білої міді. Дивовижно, але сучасна фізика ще не дійшла до рівня наукового розуміння цих питань. Але це ще не найцікавіше. Повертаючись до створення світу… Після створення «зерна По» і розкручування руху за спіраллю, «невидимий Амма» почав створювати знаки, які визначають все в цьому світі: два «спрямовуючі знаки», які належать Амма, і вісім «головних»…

Анастасія: Знаки? Так враховуючи, що Шамбала теж спілкується і творить події за допомогою знаків… Знаки — це взагалі особлива тема. У зв’язку з вищезгаданою легендою у читачів може виникнути запитання, що означає «спрямовуючі й головні знаки»?

Ріґден: Ну, по-перше, вже сам факт того, що догони володіли такими знаннями, свідчить про те, що їхні предки отримали їх завдяки палеоконтакту. Два «спрямовуючі знаки» — це знаки, які може використовувати тільки той, кого вони у своїй міфології називають Аммою. А ось вісім «головних знаків» — знаки, що творять, які при докладанні до них певної сили, образно кажучи, як ключ до замка, відкривають певні можливості керування процесами як створення, так і руйнування. Дуже рідко, але буває так, що «головні знаки» стають доступні людській істоті.

Анастасія: Дуже рідко стають доступні людській істоті… Так це ж Грааль! Ці знання я зафіксувала у книзі «Сенсей-IV». Ви якось згадували, що Грааль складається з дванадцяти знаків, а в міфології догонів згадано вісім, якщо не враховувати ті два, які людям, як я розумію, недоступні в принципі. Отже, або в догонів була неповна інформація, або частково втрачена з часом, або прихована від європейських дослідників, які записували їхні міфи. Але те, що Грааль складається з «головних знаків», за допомогою яких можна моделювати і коректувати світ за бажанням, побічно згадують в багатьох легендах різних народів.

Ріґден: Цілком правильно… Такі «священні» для того чи іншого народу знання практично ніколи повністю не відкриваються жерцями племені, особливо випадковим людям. А щодо Грааля, то варто пам’ятати, що коли його переховували, не випадково розбивали 12 знаків на чотири частини по три знаки в кожній. Це в значній мірі ускладнювало процес складання знаків і звукової активації Граалю. Знаки Граалю в певній послідовності — це як форма, як ключ до замка, який за допомогою докладання певної сили (звукової формули Первинного Звуку) відкриває позамежні можливості для людини.

Анастасія: Чотири частини по три знаки в кожній…

Ріґден: До слова, у цих стародавніх народів збереглися згадування, що число чотири втілює в собі жіноче начало, три — чоловіче начало, а в сумі сім — основа людської Істоти (принцип вічного життя), досконалість.

Анастасія: Чотири — втілює в собі жіноче начало… То якщо Грааль складали з чотирьох частин, то це, виходить, побічно вказує на зв’язок з творчою божественною силою жіночого начала— Аллатом.

Ріґден (посміхнувся): Ну чому ж побічно?.. До речі, з приводу Аллата. У космогонічних міфах народу бамбара, де розповідається про позачасову першопочаткову стадію створення світу, є згадування про те, що світ виник з порожнечі, наділеної рухом, — «гла». «Гла» ж породила двійник, який звучав. У підсумку вийшла пара — «гла гла». Загалом, після ряду перетворень і трансформацій, завдяки вібрації виникли «знаки», які призначалися для розташування на ще не створених предметах, щоб їх позначити. По ходу акту творення з’явився дух Йо (від якого пішли перші могутні сили Пембо й Фаро, які брали участь у створенні світу), 22 основних елементи і 22 витки спіралі. До того ж вказується, що коли ці витки спірали «розмішали» Йо, то в результаті виникли світло, звук, всі дії, всі істоти, всі почуття… У міфах згадується, що Пемба переміщався в просторі у вихровому русі, що він кинув нагору те, що було пізніше назване Фаро. Фаро ж створив сім небес, духа повітря, і у вигляді води пролив життя на землю. Він всюдисущий і відвідує всі води. Фаро, по суті, продовжив творення світу, упорядкував Всесвіт і класифікував усі його елементи, створив людей і навчив їх Слову.

Анастасія: Фаро впорядкував Всесвіт. Так це ж функції творчої сили Аллата.

Ріґден: Так про що й мова. До речі, щодо мови. У міфології догонів божества води (божественні близнюки) у вигляді напівлюдей-напівзмій називалися Номмо. Збереглися легенди, що коли вони з неба побачили оголену мати-землю, позбавлену мови, вони зробили їй спідницю з десяти пучків волокон небесних рослин. Саме скручені спіраллю вологі волокна, які вміщували в собі слово і були повні суті Номмо, передали землі мову, першу мову світу. Так що дарма деякі люди називали народи догонів і бамбара «дикунами». Ці «дикуни» зберегли набагато більше інформації для майбутніх поколінь, ніж «цивілізовані люди». Звичайно, не без своїх елементів викривлень, але все-таки це набагато краще, ніж нічого.

Анастасія: Так, після всього вищесказаного виникає бажання просто все кинути і їхати до Африки, раз там зберігаються такі знання.

Ріґден (розсміявся): Та нема там що робити, у тій Африці. Це однаково, що поїхати до Тибету. Відразу знайдеться купа бажаючих вказати тобі «правильний шлях» … до Арімана, та ще й за твої ж ресурси… Насправді все набагато ближче, ніж людина може собі уявити. Вся справа в ключі Знань і переважаючому світогляді. Ось глянь, ти побачила світ в іншому ключі Знань, з позиції духовного світогляду. Для тебе інформація, яка раніше була несуттєвою, стала важливою. Розрізнені знання з фізики, міфології, астрономії зібралися, як частини пазла, кожна доповнюючи одна одну, точно стала на своє місце. А тепер уяви, що подумають люди, які не мають цієї інформації, хоча б про ті ж знаки? Адже більшість сучасних людей навіть не зрозуміють, про що насправді йде мова. Згідно із сучасним світоглядом, знаками, «які творять світ», можуть бути хіба-що символи, які складають таблицю хімічних елементів, не більше того…

Але та ж спіраль, як символ, була відома ще в часи палеоліту. Її зображення можна знайти і у додинастичному Єгипті, у Cтародавній Індії, Китаї, у стародавніх культурах Криту, Мікенів, у народів, які проживають на різних континентах — у Європі, Африці, доколумбовій Америці. А яка ситуація на сьогоднішній день, що залишилося від колишніх знань про спіральну структуру макрокосмосу, невидимого світу? Досить вийти на вулицю і запитати в будь-якої людини або ж конкретно у фахівців, які займаються такою наукою, як фізика, що люди нині знають про спіраль. В результаті, у найкращому разі отримаєш стандартну відповідь, яка, на жаль, відображає шаблоновий матеріалістичний світогляд людини, що не виходить за межі пізнання видимого світу.

Анастасія: Це точно! Тут навіть не треба далеко ходити, сама недавно мислила подібними категоріями… Виявляється, давні теж не були обділені такими дивовижними знаннями про світ. Не має значення, у якій це було подано формі, важливою є сама суть, яка впливає на світогляд людини, а отже, на її життя. Адже ця інформація допомагає зрозуміти, що світ керований зверху, що все в цьому світі впорядковане, створене штучно. Звідси випливає розуміння того, що є це скороминуще життя і до чого повинна прагнути сама людина, як використовувати його силу для свого духовного розвитку.

Ріґден: У цьому ілюзорному світі все проходить швидкоплинно, мов міраж у пустелі. Тому все, чим ми володіємо у фізичному світі, не має цінності, оскільки воно є минаючим. Треба поспішати вчитися відчувати Душею і осягати прекрасне, тому що все в цьому матеріальному світі, в тому числі й життя людини, не більше ніж бульбашки піни на морському піску.

Людина відчуває, що вона не просто двонога істота, що в ній є значно більше, що її внутрішній світ інакший і відрізняється від навколишнього. У ній є Душа — частинка ззовні — з духовного світу. У неї один вектор руху, одне бажання. Душа насправді прагне вирватися з цього світу. Вона прагне до Бога, у свій світ. Але в умовах матеріального світу це прагнення, це глибинне почуття, що виходить з Душі, зіштовхується зі свідомістю людини. А свідомість людини вже трактує ці сильні глибинні поривання по-іншому, виходячи зі знань і досвіду, набутих у цьому житті. І отут важливу роль відіграє домінуючий світогляд людини, її Знання про світ і про себе. Якщо в ній домінує матеріалістичний світогляд, її свідомість звужена і відсутні духовні Знання, то у свідомості відбуваються численні підміни. Тобто Особистість використовує цю силу не для духовного розвитку, а для реалізації своїх матеріальних бажань. Сила єдиного духовного почуття у свідомості просто дробиться на безліч бажань Тваринного начала. В результаті, людина замість того, щоб прагнути до Вічності, починає панічно її боятися і приймати цей тримірний світ за єдину реальність свого буття. Вона розтринькує силу свого життя на те, щоб досягти в матеріальному світі задоволення власного Его, набути владу над собі подібними, накопичити земні багатства. Але зі смертю тіла людина все це втрачає, залишаючи від колишнього життя у своїй післясмертній долі всього лише згусток негативної енергії, яка ще довго приноситиме їй муки і неспокій. А якщо в людині домінує духовний світогляд, і вона не просто володіє Знаннями про світ і про себе, але й цілеспрямовано, за призначенням використовує їх, працюючи над собою, то вона якісно змінюється. Вона рухається духовним вектором свого життя, завдяки глибинним почуттям, які виходять від своєї Душі. Для духовно зрілої людини смерть фізичного тіла є, по суті, звільненням. Це всього лише перехід у якісно інакший стан, стан істинної свободи у Вічності.

Видавничий дім СЕНСЕЙ