АЛЛАТРА. Частина 4

Навіть скажу більше про спіральну форму в макросвіті, те, що невідоме на сьогоднішній день науці, але відображене в старовинних легендах про створення світу різних народів. До речі, розумним людям варто задуматися, чому всупереч видимому різноманіттю опису всіляких варіантів картини світу, у різних народів основні відомості напрочуд схожі? До того ж лише в небагатьох випадках такі ось «збіги» можна пояснити контактами між культурами. Звідки прадавні знали, як зародився Всесвіт і життя в ньому, що полярні космічні начала мають дещо спільне між собою? Чому стародавніми людьми світ сприймався як вічне становлення, а все суще в ньому — як плід боротьби? Звідки вони відали про існування різних «просторів», густонаселених «різними богами й духами» (3, 7, 9 і більше «небес», «земель», «небесних земель» і т. п.), про «багатоступінчастий Всесвіт», про поняття єдиної першооснови Всесвіту, яка задає форму, якості, властивості світу, але сама позбавлена всіх цих ознак?

Чому в міфах виявляють схожість у кількісних і якісних характеристиках стихій і найчастіше говорять саме про чотири стихії: воду, вогонь, повітря і землю? Чому в більшості випадків ці чотири стихії поєднує п’ятий центральний елемент – і все це разом прив’язується до матеріальної основи світу? Наприклад, у стародавніх китайців п’ять основних елементів світу позначались терміном «у сін» («у» означає «п’ять», а ієрогліф «сін» — «діяти, рухати»), тобто «п’ять елементів, які перебувають у вічному русі». Розвиток світу у них визначали знов-таки як взаємодію двох протилежних космічних принципів — інь і ян. У прадавніх письменах Індії крім чотирьох стихій важливу роль у Всесвіті відводили Душі (атман), розуму (манас), а також часу (кала), простору (дік) і такому поняттю, як «акаша». Субстанція «акаша» подавалася як дещо неподільне і всепроникаюче. Їй приписували лише одну характерну ознаку — Звук. Саме вона, згідно давньоіндійського опису, зв’язує всі перераховані субстанції, тобто чотири матеріальні й чотири нематеріальні. Багато священних легенд народів світу зберігають знання про те, що людина складається з п’яти основних частин.

До речі, уявлення стародавніх людей про життя і смерть якісно відрізнялися від сучасного світогляду. Смерть, за їхніми уявленнями, не була остаточним знищенням людини. Життя та смерть тісно пов’язані між собою, вони доповнюють одне одного. Смерть розглядається в переказах як перехід в іншу форму існування. Але цей перехід залежить від духовної якості життя людини, тому і вважали, що життя породжує смерть, а смерть — життя. Вмерти — означає народитися знову згідно своїх заслуг або піти в кращий світ. До того ж цей перехід в інший світ пов’язують з преображенням людини, а також переправою через «космічні води» (згідно різних легенд: на човні, птахові, коні, змії або фантастичній істоті).

Ну і, звичайно ж, у переказах народів світу описують, як саме загине Всесвіт. Розумним людям варто задуматися над тим, звідки прадавні могли про все це знати і мислити такими масштабними категоріями. Адже люди далекого минулого здебільшого далі місця свого проживання мало що бачили, не кажучи вже про космос і тим більше про народження й загибель Всесвіту.

Але знання про Всесвіт були! І загальна суть, на якій формувалися космологічні міфи народів світу, кажучи сучасною мовою, була така. Зі світу Бога (що іменується в легендах по-різному: світові води, світовий океан, світ Першопочаткового, Творця), з’явився Первинний Звук (міфічний Птах, Звук, Перший Логос, Слово Бога). Іноді в легендах згадують утворення світу з хаосу. Але треба розуміти, що грецьке слово «хаос» (chaos) — «зяяння», походить від кореня «cha-», слова «chaino», «chasco» — «позіхаю», «роззявляю». Так що хаос у міфології має значення «зівання», «розвержений простір», «порожня протяжність».

Анастасія: Майже як на початку Біблії, де сказано про створення світу: «Земля ж була невидима й порожня, і тьма над безоднею, і Дух Божий носився над водою».

Ріґден: Це зараз у російському синодальному перекладі Біблії — безодня. А першопочатково в давньомесопотамському тексті, звідки єврейськими жерцями була запозичена шумеро-вавилонська космологія, це були «первозданні світові води», «море». І якщо ти подивишся на значення дієслова «носився» в оригіналі, з якого робили переклад, то побачиш, що воно також застосовувалося і до «квочки», яка висиджуе своїх пташенят у гнізді. А «дух божий» (в українській транскрипції — «руах елохім») походить від давньосемітського кореня, спорідненого арабському «рух». Від цього кореня утворене ім’я гігантського міфічного птаха Рух, який дотепер фігурує в старовинних казках арабів.

Анастасія: Ви хочете сказати, що цей біблійний сюжет був створений на основі більш ранніх міфів інших народів про те, що світ створив великий птах, який літає над первозданним світовим океаном? Взагалі-то, так. Адже мотив видобування землі з первозданних вод саме птахом є досить розповсюдженим міфом серед народів світу. Тож випливає, що тут вся суть у русі, дії і в творенні цього світу зверху.

Ріґден: Абсолютно вірно. Так ось, Первинний Звук породив Всесвіт у формі кулі (світове, космічне яйце, Золотий Зародок, первинне сім’я). На його поверхні під дією сил Аллата (первинної енергії, яка породжує життєвий рух) почала утворюватися матерія (частина енергії почала перетворюватися в матерію). Завдяки тим же силам Аллата (у міфології — Прамати всього сущого, творче божественне жіноче начало, що творить, життєдайне Начало, Мати-Птах, воля Бога, сила думки Бога), матерія почала взаємодіяти між собою. Я вже колись більш докладно розповідав, як саме утворився Всесвіт, що таке насправді Аллат, час, простір і гравітація.

Анастасія: Так, я включила цю інформацію в книги «Сенсей-IV» і «Езоосмос».

Ріґден: Добре, отже зараз вже зрозуміліше, про які процеси йде мова. Так ось, у місцях найбільшого зосередження і дії сил Аллата на поверхні цього первісного кулеподібного стану Всесвіту, матерія почала скупчуватися в певні утворення. Вони й стали «прабатьками» майбутніх галактик, у яких зародилося життя. (У різних переказах це відображене в образах появи величезної першолюдини, гігантів, прабатьків, які утворили своїми тілами Всесвіт, а згодом, після смерті, роз’єднаних на частини і які дали життя іншим утворенням). До речі, у цих первинних скупченнях і з’явилися вогнища теплового випромінювання, які залишилися на мікрохвильовому діапазоні й зараз. Сьогодні вони вже відомі науці, як мікрохвильове фонове випромінювання (реліктове випромінювання). Це є прояв першодії сил Аллата при створенні матеріального світу. Взагалі треба відзначити, що саме завдяки Аллату почалося наділення життям матерії та упорядкування всього сущого.

І ще один дуже важливий момент в утворенні Всесвіту, який дає розуміння, що саме він являє собою зараз. Стремління сили Аллата до єдиної впорядкованої форми (у бік Бога) задало рух Всесвіту «зсередини назовні» і почало розкручувати її по правильній спіралі, на розширення. Так була задана функція на створення. (Рух «зсередини назовні» у народів з часу верхнього палеоліту символічно зображали у вигляді правильної свастики («прямої», «правої» свастики), тобто у вигляді хреста з кінцями, загнутими в лівий бік. Вона символізує рух за годинниковою стрілкою — у правий бік. До речі, у перекладі з санскриту давньоіндійське слово «svastika» від «su» — «пов’язане з благом», тобто «су-асті» — «прекрасне є», «благе існування»).

Але одночасно, закручуючи Всесвіт по правильній спіралі, сила Аллата породила і протидіючу їй силу. Остання почала розкручувати рух всередині Всесвіту по зворотній спіралі в протилежному основній дії Аллата напрямку — «ззовні всередину», поєднуючи матерію в єдиний матеріальний Розум (Тваринний розум). Так була задана функція на руйнування, протидію силам Аллата. (Рух «ззовні всередину» у народів символічно зображувався у вигляді неправильної, агресивної, зворотної свастики, тобто у вигляді хреста з кінцями, загнутими в правий бік. Вона символізує рух проти годинникової стрілки — у лівий бік. У міфології зародження протиборчої сили зафіксоване в образі появи вогню з води).

Анастасія: Щодо розуміння закручувань двох свастик свого часу мені допомогло ваше уточнення, що коли у чашці з чаєм ложкою розкрутити «вихор» (воронку) за годинниковою стрілкою, то можна спостерігати по краях закручення хвиль правильної свастики. А якщо цю рідину розкрутити проти годинникової стрілки, то — закручення хвиль зворотної свастики.

Ріґден: Правильно, це найбільш дохідливий приклад, з яким людина зустрічається щодня. Так ось, таким чином у Всесвіті виникли дві прямо протилежні сили: велика сила, яка розкручує Всесвіт назовні, і мала сила, яка їй протидіє всередині самого Всесвіту. Після прояву цих двох сил Всесвіт втратив форму кулі й сплощився під їхньою дією, тобто, стиснувся, зробився більш пласким. Цей момент зафіксований у космічних легендах народів світу у вигляді розколювання світового яйця, розділення його на дві половинки, з яких було створене небо й земля, а між ними поміщені поділи (простори) і води. В інших випадках говорять про те, що компоненти, які залишилися після розколу яйця, розширилися і перетворилися у Всесвіт. У третіх епізодах згадують про поділ світу на дві стихії або на два божества з прямо протилежними функціями, створення невидимої пари.

Самі спіралі представлені в міфах, наприклад, у вигляді першої пари богів з протилежними функціями (в одного — божественна сутність, в іншого — демонічна), від яких з’явилися інші боги. В іншому варіанті легенд — у вигляді напівлюдей-напівзмій (при чому творчі, які є божествами води, — з характерним зеленим кольором їх тіл). У третьому — персонажі, які втілюють порядок, води життя, плодовитість, світло і їм протилежні — безлад, смерть, темряву, непарну істоту (наприклад, згідно з африканськими міфами — шакала, який зажадав стати господарем Всесвіту). Ось так і було зафіксоване у міфах утворення Всесвіту. Просто у сучасних людей вже втрачене розуміння духовного боку питання і все зведене до рівня матеріального сприйняття прадавніх сказань.

Анастасія: Отже, зараз Всесвіт розширюється по спіралі за рахунок руху Аллата?

Ріґден: Так, і на кожному новому, більшому витку його швидкість збільшується, при цьому час проходження витків зберігається той самий. Так що загальний рух матерії у Всесвіті, в тому числі загальний рух галактик, відбувається по спіралі.

Анастасія: Це справді важлива інформація, яка відкриває погляд на світ під зовсім іншим кутом зору.

Ріґден: До речі, слово «спіраль» виникло від латинського слова «spira», що означає «завиток, вигин», «звив змії». Останнє позначення прийшло зі Сходу, де змія вважалася священною твариною і багато що про невидимі процеси світу пояснювали тоді людям на зрозумілих їм прикладах видимого світу. Той же спіралеподібний рух пояснювали на наочному прикладі звиву змії.

У духовних практиках також дуже багато що пов’язане зі спіралеподібним ходом енергії. Наприклад, на Сході у Cтародавній Індії символом прихованої, величезної потенційної сили людини є енергія Кундаліні, сховище якої розташоване в основі хребта. Здавна вона зображалася у вигляді символу — сплячої змії, згорненої по спіралі в три з половиною оберти. До речі, саме слово «кундаліні» у перекладі з санскриту означає «згорнена (сила) у спіраль», «згорнена у формі змії». Пробудження дрімаючої «Змії Кундаліні» та її активація вважається одним з вищих досягнень у духовних практиках. Але насправді, як ти вже знаєш, це всього лише етап у духовному розвитку, всього лише черговий ступінь, не більше.

Зазначу, що в міфології різних народів світу символ змії пов’язували з родючістю, жіночою відтворюючою силою, землею, повітрям, водою, вогнем (особливо небесним), а також з Мудрістю. А тепер зістав це з уже відомою тобі інформацією. Наприклад, про ділення клітин, про рух електрону, повітряного циклону, антициклону, водовертей. Або ж з функцією спіралеподібних структур (тієї ж ДНК), пов’язаних із довгостроковим зберіганням і передачею інформації. Ось тобі й символ Мудрості. Так, це тільки незначна частина з того, що відомо на сьогодні. А є ж і багато знань, наприклад, про Землю, про космос, ті ж галактики, які поки що люди відносять до «примітивної міфології», тому що сучасна наука ще не пізнала описані в ній асоціативною мовою явища. Не скажу, що ці знання збереглися у первозданному вигляді, але, тим не менш, навіть з домішками людської фантазії, знаючи суть глобальних фізичних процесів, їх можна зрозуміти.

Анастасія: Якщо можна, наведіть, будь ласка, приклад подібних знань.

Ріґден: Будь ласка, взяти ті ж космогонічні міфи Європи, Азії, Африки або Америки. Багато з них пов’язані з образом змія, згорненого кільцями. Конкретно, якщо вникнути в суть хоча б відомих тобі легенд Cтародавньої Індії про того ж світового тисячоголового (в інших інтерпретаціях семиголового) змія Шеша, можна багато чого зрозуміти. Адже він, згідно зі стародавніми переказами, не тільки підтримує Землю, але й завдяки своїм незліченним кільцям служить ложем для бога Вішну. Причому в легендах описують, що своїми незліченними вустами він постійно зайнятий оспівуванням слави й імені бога Вішну.

Анастасія: Так, Вішну — це ж один з вищих богів в індуїстській міфології. Брахма, Шива й Вішну становлять божественну тріаду — «тримурті», тобто «три образи» у перекладі із санскриту. Ім’я Вішну в індійській традиції трактують як «всеосяжний», проникний у все, як всесвітнє життєдайне начало.

Ріґден: Правильно, згідно із цією легендою, вважається, що наприкінці кожного світового циклу змій Шеша вивергає отруйний вогонь, який знищує Всесвіт. Потім Вішну занурюється в сон, спочиваючи на цьому змії, який плаває світовим причинним океаном. Коли ж бог Вішну прокидається, то задумує нове творіння, лежачи на кільцях змія Шеши. Тоді з пупа Вішну виростає Лотос. З Лотосу проявляється Брахма, який створює Всесвіт. І настає новий світовий цикл… Цікаво, постійним епітетом змія Шеши, є Ананта, тобто «Безкінечний».

Анастасія: Змій, який персоніфікує безкінечність… Ананта є символом безкінечності. Цікаво, так якщо припустити, що під кільцями змії мався на увазі спіралеподібний рух енергії…

Ріґден (посміхнувся): Скажу навіть більше, у деяких міфах змій Шеша розглядається як ілюзія Вішну, а в деяких – як частина Вішну… Почитай більш «заземлені» міфи. Наприклад, про єгипетського змія Мехента, який оточує Землю, або ж скандинавського змія Мідґарда-Йормунґанд, який, згідно з легендами, живе в океані й опоясує всю Землю… Або візьми міфологію народів Західної Африки, тих же догонів. У них є згадування, що Земля оточена, подібно ободу, простором солоної води. Це все обвиває величезна змія, яка прикусила свій хвіст. А в центрі Землі знаходиться залізний стовп, і земний диск обертається протягом дня навколо своєї залізної осі. Чи зверни увагу на міфи індіанців центральної частини Південної Америки, згідно з якими були часи, коли небо впало на землю і роз’єднати їх зміг тільки змій, який оповився навколо неба й землі. Вважають, що досі він утримує їх роз’єднаними.

Анастасія: Тобто це цілком може бути якесь силове поле зі спіралеподібною структурою, яке утримує в рівновазі два середовища?

Ріґден (посміхнувся): А ось у індіанців басейну Амазонки зберігся міф, що Змій Боюсу з’являється світу вдень у вигляді Веселки (як хазяїн дощу, який п’є небесну воду), а вночі проявляється у вигляді чорної діри серед Чумацького шляху.

Анастасія: Чорної діри? Ось так справи!

Ріґден: Знання є, тільки для їхнього розуміння необхідне якісно інакше світосприйняття. Так що, повертаючись до розмови про космос. Чорна діра — явище унікальне в цьому світі. Вона притягає матерію і знищує її, при цьому відштовхуючи від себе (відповідно, зберігаючи) інформацію, що утворює матерію. І над цим варто задуматися розумним людям, тому що розуміння цього процесу дасть істинну відповідь на питання про створення Всесвіту, та й не тільки на нього. Ця відповідь змінить перекручене людське уявлення про явища макрокосмосу і мікросвіту. Тоді стане зрозуміло, чому інформація ніколи нікуди не зникає і чому вона, відштовхувана чорною дірою, концентрується в певних ділянках Всесвіту. Що змушує ці інформаційні цеглинки складатися впорядковано і з Нічого творити матерію? Чому нібито з нізвідки на просторах Всесвіту з’являються молекулярні хмари і як у них утворюється електромагнітне поле? Що змушує молекули об’єднуватися в макрооб’єкти, наприклад, гігантські зірки? І, врешті-решт, що породжує життя і не просто життя, а інколи й Розумне? На перший погляд, це наче і складні питання. Але якщо допитливий розум людський зіставить всі попередні знання, викладені у твоїх книгах, з тим, що я зараз розповів, і трохи поворушить своїми «пінопластовими цеглинками», то багато що може змінитися, принаймні, у житті людей… Хоча я нічого нового і не розповів. Все це вже колись було відоме людству.

Анастасія: Тобто людям було відомо про існування інформації, яка творить матерію.

Ріґден: Почасти. Наприклад, в тому ж Стародавньому Єгипті ці знання, як спадок нащадкам, були записані на золотих пластинах. Згодом люди називали цей спадок — Книги Тота. Хоча ці пластини і були знищені, точніше, переплавлені, тому що люди здебільшого завжди цінували золото вище за Знання. Але все ж, переписані на папіруси копії табличок, точніше деяка їхня частина, збереглися. На жаль, ці копії в різні часи несамовито знищувалися жерцями, де б вони їх не знаходили. Тому що інформація, вміщена в них, буквально підривала владу жерців над людьми. Проте, дещо залишилося. І це дещо, будучи збереженим і перезахованим у горах Хорватії, у другій половині XIX віку дало світу двох видатних вчених. Але коли в 1936 році воно потрапило не в ті руки, то викликало незворотні наслідки, свідками початку яких стали мирні жителі Хіросіми і Нагасакі.

Анастасія: Так, горезвісний людський вибір.

Ріґден: Так що, загалом, хоча ця інформація і важлива для майбутнього, але вона викличе найбільше обурення… скажімо так, нинішніх «жерців від науки».

Анастасія: «Жерців від науки»?

Ріґден: Так, я маю на увазі тих, чиї прагнення спрямовані не на розвиток науки, а на втримання «корони» на власній голові, і які вважають, що їхня думка у науці непорушна. Вони, звичайно, на публіці будуть просто скипати у гніві, намагатися лінчувати ці Знання і у дурному сміху над Істиною приховувати свій страх перед нею.

Анастасія: Але у світі ж є й справжні вчені, ті, які прагнуть пізнати Істину заради Істини, свідомість яких не зашорена подібними думками «авторитетів».

Ріґден: Безумовно, ці Знання знайдуть і тих, хто справді є Справжнім Ученим. Люди почнуть перевіряти цю інформацію, зіставляти і, зрештою, дійдуть до Істини. Все те, що я навмисне не договорив, допитливий розум, бачачи напрямок і вже викладені Знання, здатний виявити сам, відкриваючи свій шлях до пізнання Істини. А що стосовно «авторитетів», то в справжній науці нема «авторитетів» і бути не може. Справжня наука — це процес пізнання Істини, а не засіб досягнення влади.

Коли підтвердиться ця інформація про чорну діру і про найважчі мікрооб’єкти в нашому матеріальному Всесвіті (а це можливо зробити навіть при сучасній техніці), то ці відкриття не просто дадуть відповідь на багато невирішених і нині питань науки, починаючи від зародження Всесвіту й закінчуючи перетвореннями частинок у мікросвіті. Це кардинально змінить усе розуміння будови від мікро- до макрооб’єктів і явищ, з яких вони складаються. Це підтвердить первинність інформації (духовної складової). Все є інформація. Матерії як такої немає, вона вторинна. Що первинне? Інформація. Розуміння цього змінить багато що. Це створить нові напрямки в науці. Але, найголовніше, люди дадуть відповідь на питання, як насправді влаштована людина. Адже досі замовчується про її Сутність і загальну, відмінну від фізичного тіла, енергетичну структуру. Це розуміння, у свою чергу, кардинально змінить світогляд багатьох людей з матеріального на духовне.

Анастасія: Так, це може справді розвернути цивілізацію в русло справжнього духовного розвитку.

Ріґден (з посмішкою): Твої б слова… та людям у вуха.

Анастасія: Хочеться вірити, що люди це почують. Адже це такі унікальні Знання…

Ріґден: Для людини вони тільки тоді унікальні, коли вона вже багато що розуміє поза шаблонами матеріального світу, коли її Душа прагне за горизонт подій. А багато ж хто… Скільки разів давалися Знання у різні часи. Людям властиво з часом їх втрачати. А чому? Тому що людський розум настільки ускладнює просте, що потім сам не здатний зрозуміти Істину.

До речі, є одна давньоіндійська притча з цього приводу. Вона відноситься до того часу, коли жінка не тільки була рівна у правах з чоловіком, але і її духовна мудрість була вельми шанована… “Жила на світі жінка — Майстер на ім’я Відія (це ім’я в перекладі з санскриту означає «Знання»). Був у неї вихованець на ім’я Амріт («безсмертний»). Коли вихованець виріс, Майстер Відія сказала йому: «Ти вже змужнів, вмієш контролювати свої думки, вмієш стримувати свій гнів і керувати емоціями. Іди у світ. Ти готовий до того, щоб знайти і пізнати єдине зерно Істини». Амріт запитав: «Майстре Відіє, я вдячний вам за ваші мудрі слова, добрі справи. Вони мене навчили багато чому. Але дайте хоча б натяк, де шукати єдине зерно Істини?» Майстер Відія лише посміхнулася і відповіла: «Слухай свою Душу, вона підкаже вірний напрямок».

Не встиг Амріт увійти у велике місто, як почув новину, що імператор країни влаштовує великі збори мудреців, на яких вестимуться суперечки та дискусії про сенс життя. Переможця чекав імператорський приз — сто корів з рогами, обвішаними золотом. Амріт пішов на збори, сподіваючись почути там відповідь, де йому знайти єдине зерно Істини. Але на зборах трапилося дещо для нього несподіване.

Коли мудрецям було задане питання: «У чому сенс життя?», кожен з мудреців почав відповідати своє. Одна жінка з мудреців сказала: «Цей світ для людини —тимчасовий притулок. Людина народжується зі стисненими кулаками, намагаючись скорити цей світ. А йде з життя з відкритими долонями, так і не взявши від світу ні порошинки. Сенс життя — у народженні бажань людини, які творять її посмертну долю». Чоловік з мудреців продовжив дискусію: «Бажання в людини незліченні, як морський пісок. А справи людини одиничні, як гранітні камені. Справи людини становлять її життя. Її погані чи гарні справи стають її поганою або гарною долею. Сенс життя людини складається з того, що вона щоразу робить тут і зараз». Інша жінка з мудреців відповіла йому: «Справи є наслідком думок людини. Якщо людина діє зі злими думками, то страждання іде за ним, як колесо візка за ногами вола. Якщо людина діє з добрими думками, то радість іде за ним, мов тінь від яскравого сонця. Сенс життя людини криється в її думках».

Так дискусія тривала до опівдня. Нарешті, один зі знаменитих учителів того часу, що славився при дворі своєю вченістю, промовив: «Від емоцій спалахують думки, як пожежа від блискавки. Тим, ким людина була вчора, завтра вже не буде. Вміти отримувати уроки від життя, значить, жити двічі. Зміст життя у змінах, які породжуються важкою працею і хвилюваннями». Серед мудреців запанувала тиша. І оскільки ніхто з них так і не відповів, Амріт, який стояв серед простого народу, вирішив узяти участь в дискусії і сказав: «Життя людини проходить, мов сон. Щоб зрозуміти його зміст, потрібно прокинутися. Зміни в зовнішньому корисні лише тоді, коли вони виходять із внутрішнього світу людини. Все, що є і чого немає у цьому світі, є тут — в Душі людини. Пізнання цієї Істини є змістом життя». Після цих слів простий народ зрадів, а мудреці схвально закивали головами, погоджуючись із мудрістю слів невідомого юнака. Імператорський приз був вручений Амріту. Так в один день він несподівано заволодів багатством і славою.

Після зборів мудреців до Амріта підійшов знаменитий учитель, який досі перемагав у суперечці всіх своїх суперників і в якого юнак так несподівано відняв перемогу. Він запитав Амріта, що привело його в ці краї. І коли довідався про пошук єдиного зерна Істини, то зраділо вимовив: «О, юначе! Вам невимовно поталанило. Сьогодні ви придбали не тільки багатство і славу, але вірного друга і мудрого вчителя в моїй особі. Мене добре знають в окрузі. Я навчаю всяких наук, в яких приховано багато зерен Істини». Після розмови зі знаменитим вчителем, Амріт захотів стати його учнем і витратив усі гроші на навчання в нього різних мирських наук. Незабаром він став знаний, як один з найкращих його учнів, опанувавши багато мов і вивчивши всі науки того часу.

Сповнений гордості за здійснені справи, Амріт повернувся в будинок Мудрості. Майстер Відія в цей час перебувала в саду. Зрадівши зустрічі, він почав розповідати про свої мандри: «Коли я вийшов з будинку Мудрості, трапилося несподіване. Того дня імператор країни влаштовував великі збори мудреців. Я пішов туди, сподіваючись отримати відповідь на своє питання. На зборах вели суперечки і дискусії про сенс життя. Я висловив думку. І мені раптом вручили імператорський приз. В один день я набув багатства і слави. Я вирішив витратити всі гроші на навчання у знаменитого вчителя, щоб пізнати зерно Істини. Тепер я набув багато знань у різних науках і можу повідати про багато зерен Істини в кожній із цих наук…» І Амріт почав розповідати те, що він пізнав. Однак Майстер Відія, вислухавши його розповідь про досягнення і набуті знання, лише посміхнулася, а потім сказала:

«Ти показав свою вченість. Все те, чого ти навчився у світі, — це знання від розуму. Але це не означає, що ти знайшов і пізнав єдине зерно Істини. Множинність народжується з Єдиного. Щоб проникнути в суть Сокровенного, потрібні чуттєвість, усвідомленість і розуміння». Майстер Відія підняла із землі плід найближчого дерева і показала Амріту. «Ти вивчив те, з чого витканий видимий світ, але ти упустив те, з чого він складається і заради чого все це існує». Майстер Відія розділила плід навпіл. Вийнявши звідти насіння, вона теж розділила і його, показавши Амріту м’якоть усередині насіння. «За допомогою розуму ти пізнав видиму серцевину насіння, з якого виростає велике дерево. Але тільки за допомогою чуттєвості ти зможеш пізнати невидиме, ту животворчу пустоту, завдяки якій виростає велике дерево. Насіння лише вмістилище пустоти, яка творить. Животворча пустота виткана з єдиного зерна Істини, з якого все було породжене і в якому все розчиниться знову.

Коли ти почав Шлях, це знання було в тобі. Завдяки йому ти набув багатства і слави. Але ти використав багатство заради розуму. Багатство ж дається для осягнення відповідальності. Багатства світу належать цьому світу, у якому все минуще і підлягає смерті. Якщо б ти вжив багатство на благо людей, ти б знайшов і пізнав єдине зерно Істини, частинка якого є і в тобі». «Але що ж мені робити? — схвильовано промовив Амріт. — У мене вже немає колишнього багатства, щоб виправити мою помилку». На що Майстер Відія відповіла: «Продовжи свій шлях там, де зупинився. Продовжи свій шлях, відштовхуючись від досвіду, який ти маєш. Ти набув мирські знання, які цінують люди і так пізнають видимий світ. Іди і навчи людей цих знань, але покажи їм не тільки з чого витканий видимий світ, але й те, з чого він складається і заради чого все це існує».

Амріт здивувався: «Як я покажу людям те, про що не відаю сам?» Майстер Відія посміхнулася і відповіла: «Стань тим, про кого ти не відаєш. Стань самим собою, адже в тобі є частинка зерна Істини. Людина є лише вмістилищем для Душі — джерела його Сутності. Знайди те Єдине, пізнай Його. Це і є найголовніше. Пізнавши єдине зерно Істини, ти пізнаєш себе». Амріт запитав: «Але як мені це зробити?» Майстер Відія відповіла: «Застосуй свій розум на благо людям і отримай досвід. Коли твоїх діянь від почуттів заради Істини стане набагато більше, ніж слів від розуму заради Его, тоді ти пізнаєш єдине зерно Істини»”.

Видавничий дім СЕНСЕЙ