АЛЛАТРА. Частина 15

Анастасія: Ви маєте на увазі медитацію на усвідомлене сприйняття своїх чотирьох Істот?! Це справді дуже ефективна медитація, яка спрямована на пізнання самого себе, виявлення особливостей щоденної роботи своїх Істот, їхнього впливу на свідомість через думки та емоційні стани.

Ріґден: Ця проста медитація, по суті, є першим кроком до усвідомленого знайомства зі своїми Істотами. Освоюючи її, людина вчиться не тільки регулювати свої емоційні стани, але й розуміти істинну причину їх виникнення. Адже, як правило, у звичному житті людина не помічає і не відслідковує, чому на неї раптом хвилею накочуються різні мінливі, як погода, настрої, емоції: то злість, то агресія чи хитрість бере гору з егоїзмом на пару, то нападає страх, то зненацька спливають спогади про минуле зі своїм вантажем негативу і так далі. В найкращому випадку людина ідентифікує ці стани в собі, як явний прояв Тваринного начала, яке вже повністю захопило свідомість. Вона починає страждати від цього порочного кола думок і емоцій, у той же час підсилюючи їх своєю увагою. Інакше кажучи, людина не відслідковує первинну провокацію зі сторони бокових Істот. А ця медитація сприяє набуттю навичок, які дозволяють не тільки відстежити цей процес, але й вчасно його зупинити, тобто припинити ще до того, як цей стан цілком поглине людину. Так що ця медитація не тільки досить ефективна але, що не менш важливо, особливо для початківців, легка в освоюванні, тому що близька до психотехніки.

Мета цієї медитації: навчитися розуміти моменти активації кожної з чотирьох Істот, відчути їх, виявити емоційні сплески, що супроводжують цю активацію, а також зрозуміти характер прояву тих або інших думок, породжених цим процесом, що впливають згодом на зміну настрою.

Медитація виконується в положенні стоячи. Медитуючий уявляє, що стоїть в центрі основи невеликої чотиригранної піраміди, тобто перебуває в серединному центрі розділеного за типом косого хреста простору, кожна частина якого, по суті, буде представляти поле однієї з чотирьох Істот. Зроблю деякі уточнення. Квадратна основа піраміди умовно поділена діагоналями, тобто у вигляді букви «х», косим хрестом на чотири рівні частини. Медитуючий перебуває в центрі перетину ліній хреста, який умовно ділить простір навколо людини на чотири об’ємні частини. Одним словом, спереду, позаду, а також з боків від медитуючого знаходяться ніби трикутні простори. Ось так приблизно будуть виглядати в розумінні людини ці поля чотирьох Істот…

Тепер уточню про місцезнаходження центру кожної Істоти. Орієнтовно на відстані трохи далі витягнутої в горизонтальному напрямку руки в кожну з чотирьох сторін розташовуються центри цих Істот у цих трикутних просторах. Енергетичний центр кожної Істоти умовно являє собою своєрідний згусток, скажемо так, що за формою нагадує м’яч або невелику кулю, а за консистенцією, образно кажучи, щось подібне до газової планети. Невелика куля — це символічне уявлення центру кожної Істоти для кращого засвоєння і простоти розуміння згаданої медитації. Насправді це складна структура. Таке образне порівняння з кулею подібне сприйняттю структури людини у першому вимірі, коли вона виглядає як точка. Але з вищих вимірів структура людини вже сприймається у всій своїй багатомірності, як складна енергетична конструкція. Так і центри цих Істот: вони лише умовно для розуміння жителя тримірного виміру — кулі.

Отже, заспокоюємо думки, емоції, занурюємося в медитативний стан. Дихання звичне, спокійне. Відкриваємо чакрани рук, що знаходяться у центрі долонь. Робимо вдих, запускаючи енергію «ци» (енергію повітря) через чакрани долонь і піднімаємо її по руках до рівня плечей. При видиху — проводимо енергію «ци» (повітря) від плечей вниз боковими меридіанами (орієнтовно з боків тіла) і з’єднуємо два потоки в чакрані «Хара» (що знаходиться приблизно на три пальці нижче пупка), наповнюючи цією енергією низ живота, мов чашу водою. Потім, після наповнення (у когось мисленого уявлення на перших етапах, у когось до відчуття легкої важкості внизу живота) переміщаємо накопичену енергію з низу живота по хребту до голови, а саме, в гіпоталамічну область проміжного мозку («давні структури» головного мозку, розташовані практично в центрі голови). Ось це місце (центр голови) і буде своєрідним серединним центром, куди медитуючий буде постійно «повертатися» у цій медитації.

Анастасія: Тут хочеться ще згадати два цікаві моменти, про які ви колись нам розповідали. По-перше, невипадково наповнення чакрана «Хара» часто асоціюють з наповненням чаші водою. Слово «Хара» у перекладі з японської означає «живіт». А більш раннє санскритське слово «harā», як ви казали, у давньоіндійських трактатах виступало як одне з імен вищої творчої сили жіночого начала — богині Шакті. Вода і чаша в контексті таємних знань про людину мали алегоричний сенс, що вказував на діючі в духовних практиках сили й процеси. По-друге, що стосується безпосередньо цієї медитації. Ви тоді акцентували нашу увагу, що медитуючий лише на початку концентрується на диханні, як звичному для нього повсякденному процесі, до наповнення енергією низу живота. Потім же просто переміщає свою увагу на рух енергії по хребту і відстеження подальшого процесу медитації, а дихання вже йде природно, автоматично. У свій час ці уточнення допомогли мені в розумінні перших кроків, пов’язаних з освоєнням цієї медитації.

Ріґден: Правильно. У медитації дихання повинно бути спокійним, природним, а вся увага зосереджена на процесах, що відбуваються в цей момент… Отже, спочатку всі почуття, звичайно, як у будь-якій іншій медитації, знаходяться у врівноваженому стані, у стані спокою. Відповідно, всі чотири Істоти людини також будуть перебувати в «нейтральному», незбудженому стані. Медитуючий відчуває їх як би одночасно. Центри Істот, ніби великі м’ячі, сонечка, планетки і таке інше, кому як зручно на початку все це образно собі уявляти. Згодом, напрацьовуючи цю медитацію, людина навчиться відчувати їх роботу за своїми внутрішніми відчуттями. А набувши відповідного власного досвіду, у неї відпаде необхідність у цих образних уявленнях. Там вже почнеться інший етап роботи самопізнання.

Анастасія: Так, я помітила таку особливість, виходячи зі свого початкового досвіду освоєння духовних практик: коли перший раз слухаєш, як виконувати нову медитацію, виникає «тисяча питань» від розуму, як саме її робити. Тепер я розумію, чому ви увесь час даєте такі різноманітні асоціативні порівняння, уточнення при поясненні нової медитації. Це роз’яснення для розуму, для того, щоб матеріальний мозок спочатку хоч щось зрозумів, просто з’ясував загальну схему медитації. Тобто, це спроба пояснити людині (свідомість якої в цей момент працює в режимі сприйняття тримірного виміру) ті явища, які будуть відбуватися в медитації, коли її свідомість переключиться в режим роботи сприйняття інших вимірів, точніше частин її конструкції, що перебувають в інших вимірах. Адже коли виконуєш саму медитацію, виявляється все дуже просто, зрозуміло, тому що робиш її глибинними відчуттями, та ще й у зміненому стані свідомості, коли у тебе розширене сприйняття світу і відключений типовий самоаналіз мешканця тримірного виміру.

Ріґден: Безумовно, всі виміри взаємозалежні і впливають один на одного, у тому числі це стосується й шести вимірів, у яких знаходиться «багатошарова» енергетична конструкція людини. Для розуміння явищ, які відбуваються у вимірах вище третього, необхідні медитативний досвід і реальні зміни людини, скажімо, хоча б у її базовому світогляді, щоденній роботі над собою. Тільки тоді вона зможе усвідомити, що являє собою насправді, що таке світ і які таємниці в собі приховує. Коли людина набуде власного досвіду, їй не потрібні будуть «тисячі слів», різні пояснення для розуму, їй досить буде натяку на прояв того чи іншого явища, щоб його ідентифікувати і зрозуміти, що відбувається і як.

До речі, відзначу ще одну інформацію, в якості поживи для розуму, з приводу структур мозку, які задіюються в цій медитації. Проміжний мозок є своєрідним колектором усіх видів чутливості. Він безпосередньо бере участь у процесах регуляції пам’яті, сну, інстинктивної поведінки, психічних реакцій, у корекції різних видів чутливості тощо. Що являє собою та ж ділянка підбугір’я проміжного мозку — гіпоталамус, вагою всього лише біля 5 грамів? У гіпоталамусі розташовані дуже важливі центри вегетативної нервової системи. Загалом, безпосередньо в ньому відбувається координація функцій симпатичних і парасимпатичних центрів вегетативної нервової системи, на яких, можна сказати, тримається весь організм. Гіпоталамус керує основними процесами гомеостазу, тобто підтримує динамічну рівновагу внутрішнього середовища при зміні зовнішніх умов за допомогою скоординованих реакцій. Більше того, у довгастому мозку, в тому числі, розташований і центр головного нерва парасимпатичної нервової системи, найдовшого з черепних нервів — блукаючого нерва (nervus vagus), гілки якого беруть участь і в утворенні сонячного сплетіння.

Але повернемося до медитації… Саме з центру мозку (умовного, серединного центру), із вищевказаної гіпоталамічної області проміжного мозку, далі через певні точки голови медитуючий почергово проводить енергію (яку він накопичив у «Хара» і перемістив через хребет у головний мозок) до центру кожної Істоти. Таким чином, людина штучно активує свої Істоти, тим самим породжуючи в собі різні первинні емоційні сплески, і при цьому їх вивчає. Завдання медитуючого: навчитися розпізнавати роботу кожної зі своїх Істот, результат якої проявляється у звичайному житті у вигляді певних емоційних сплесків і думок. Розглянемо докладніше процес взаємодії людини з кожною зі своїх основних Істот під час медитації.

Спочатку медитуючий працює з Правою істотою. В ході виконання медитації енергія «ци» іде з гіпоталамічної області проміжного мозку через праве мигдалеподібне тіло, розташоване в глибині скроневої долі головного мозку. Потім через точку, розташовану над правим вухом, енергія надходить безпосередньо в кулю-центр Правої Істоти.

Для тих, хто не знає будову свого головного мозку, зазначу, що в мозку людини знаходяться два мигдалеподібні тіла, розташовані з правого і лівого боку. Це дуже цікава підкіркова мозкова структура, яка пов’язана з формуванням різноманітних емоцій.

Анастасія: Так, на сьогоднішній день науці вже відомо, що мигдалеподібні тіла відповідають за здатність зчитувати інформацію з облич оточуючих людей. Таким чином, людина підсвідомо розуміє, як ці люди себе почувають у цей момент. Але сам механізм зчитування інформації вченим поки до кінця не зрозумілий.

Ріґден: Ясна річ, адже це зчитування, як і багато інших функцій мигдалеподібних тіл, пов’язане з роботою бокових Істот людини в її енергетичній конструкції. У фізичному тілі функції мигдалеподібних тіл пов’язані з вегетативними емоційними реакціями, забезпеченням оборонної поведінки, мотивацією умовно-рефлекторної поведінки. Причому на сьогоднішній день уже науково встановлений факт, що пошкодження мигдалеподібного тіла може призвести до часткового зникнення структур, відповідальних за лють, агресію, а також за пам’ять про небезпеку. Інакше кажучи, це може призвести до часткового зникнення страху в людини, що цим наразить її на постійну небезпеку, яку вона не буде усвідомлювати. У медицині навіть були спроби лікування страхів і неконтрольованих спалахів агресії шляхом хірургічного руйнування мигдалеподібного тіла. Хочеться відзначити, що не завжди ціль виправдовує засоби її досягнення. Перемога над самим собою набагато важливіша за будь-яке хірургічне втручання. Тим більше, що від усіх своїх страхів і проявів Тваринного начала людина все одно не звільниться. Загалом же в людському організмі, за великим рахунком, немає «зайвих деталей», так що не варто щось із нього видаляти без гострої на те необхідності.

І ще кілька слів про точку над вухом. У цій області також є структури (енергетично пов’язані з конструкцією людини), які беруть участь у процесі сприйняття людиною, яка перебуває у зміненому стані свідомості, просторових відношень… скажемо точніше, її орієнтації в просторах різних вимірів. Чотири Істоти також задіяні в цьому процесі. Хоча тут є присутнім певний феномен. Для цих Істот не існує простору й часу в тому вигляді, в якому їх сприймає житель тримірного виміру. Але саме завдяки роботі Істот у людини й зароджується інтуїтивно точне відчуття орієнтації в часі й просторі.

Звичайно, раніше люди не знали таких подробиць про зв’язок енергетичної конструкції людини з фізичними структурами мозку. І тим не менше ті, хто практикував таку медитацію за давніх часів, виконували її не менш успішно. У давнину люди просто уявляли, що «подих вітру» на цьому етапі медитації проходив спочатку через центр голови, потім через її зовнішні точки в конкретні місця в просторі, завдяки чому там відбувалися певні дії. Наприклад, у давньоруських духовних практиках цей процес уявляли як розкручування вихру, як контакт з владиками чотирьох вітрів, які наділялися характеристиками чотирьох пір року: зимового, літнього, осіннього і весняного (останній, наділений характеристиками Передньої істоти, найбільше шанувався у стародавніх слов’ян).

Анастасія: Це ви кажете до того, що людині не обов’язково досконало знати будову головного мозку, щоб якісно виконати цю медитацію?

Ріґден: Так, але для загального інтелектуального розвитку ці знання корисні… Згодом досвід напрацювань цієї медитації можна просто застосовувати в повсякденності, відслідковуючи в собі початкові процеси зародження негативних думок, емоцій і, відповідно, вчасно запобігати їхньому небажаному розвитку. Цей процес роботи над собою згодом стає звичкою, наприклад, як та ж ходьба. Адже спочатку людина вчиться утримувати рівновагу, потім пересувати ногами, а потім цей процес входить у повсякденну звичку. У підсумку, людина вже не звертає увагу на те, як вона переміщується в просторі. Вона просто користується готовим результатом своєї попередньої праці для виконання якихось повсякденних завдань. Так і з досвідом напрацювань цієї медитації. Контролюючи в кожному дні зародження або сплеск своїх емоційних станів, людина зберігає нерозтраченими увагу і життєві сили для виконання більш важливих духовних завдань. А поза таким контролем вона звичайно неусвідомлено марнує ці свої сили на програми і волю Тваринного розуму, дозволяючи домінувати у своїй свідомості негативним думкам і емоціям.

Отже, як відбувається внутрішня робота з центром Правої Істоти. Зазвичай людина у своєму повсякденному житті не помічає, як активується якась із її Істот, але зате добре відчуває результат такого процесу. Коли починають працювати бокові Істоти, настрій людини може зненацька змінитися, причому без видимих на те причин. Людина раптом засмучується, або на неї ні з того ні з сього накочує почуття страху, розчарування, туги, апатії або, навпаки, агресії, починають виринати давні образи тощо. Чому це відбувається? Тому що активуються бокові Істоти, у цьому випадку — Права. Далі Істота провокує утворення відповідних до цього емоційного сплеску думок і захоплює ними увагу людини. Як умілий маніпулятор, ловить її на стані підвищеної сприйнятливості, так би мовити, «пропонуючи» їй на вибір різні варіанти думок, але в тій самій емоційній тональності.

Інакше кажучи, коли в людині домінує Тваринне начало, то бокові Істоти у своєму звичному режимі роботи провокують Особистість на подібні емоційні сплески. А що означають такі сплески для мозку? Це той же код, що активує певні блоки пам’яті, які зберігають отриманий колись досвід подібних уявних переживань, емоцій, станів. Відкривши ці «комори» пам’яті, захопивши увагу людини їх вмістом, бокові Істоти, таким чином, заводять її в негативний стан. Далі відбувається процес посилення настрою в цьому руслі, таке закільцьовування на одних і тих же думках.

Як наслідок, сама людина своїм вибором докладання сили уваги розтрачує життєву енергію на думки Тваринного начала, підживлюючи таким чином ту або іншу свою Істоту, яка провокує такі емоційні сплески. А Істота, у свою чергу, підсилює свій вплив на людину за рахунок її ж ресурсу уваги. Виходить, людина начебто й хоче швидше вийти, наприклад, з депресивного або агресивного стану, але в реальності ніяк не може його позбутися. Чому? Тому що вже допустила у собі цей стан своїм вибором — обмірковуванням тих або інших думок, які закільцьовують її на цьому стані. А вийти не може, тому що, насправді, не хоче відмовлятися від цих негативних думок, ігнорувати їх у своїй свідомості і надалі не допускати. Аж занадто вони зачіпають її гординю, манію величі, почуття власної значущості або інший «суповий набір» зі стандартної упаковки Тваринного начала.

Бокові Істоти при домінації у свідомості людини Тваринного начала намагаються весь час відволікти увагу Особистості від головного — концентрації на духовному звільненні. А якщо цей часто повторюваний процес взяти в масштабах усього життя, то виходить, що такі «дрібниці» психологічного самоїдства постійно відволікають увагу людини від досягнення основної мети її життя. Навіть більше, вони сприяють тому, що людина впадає в ілюзію буття і не розуміє істинної причини: для чого, власне, вона живе тут і зараз, у цих умовах, і чому вона «ув’язнена» у цьому тимчасовому, смертному тілі. На жаль, часто буває, що життя пролітає дуже стрімко, і людина навіть не встигає зрозуміти, для чого вона взагалі народилася, на що була розтрачена сила її уваги, на які дріб’язки-брязкальця (порожні бажання, з’ясування відносин, боротьба за лідерство і так далі) вона розміняла свій цінний резерв життєвих сил.

Анастасія: Так, раніше у мене теж часто бувало таке закільцьовування думок по колу, переживання з цього приводу, така непомітна, точніше звична для мене концентрація уваги на якихось порожніх життєвих дрібницях, образах, розчаруваннях, агресії або задоволенні почуття значущості, які на той момент часу мені видавалися дуже важливими. Але потім зрозуміла, що головне — знати себе, свою природу, щоб вчасно зрозуміти, що саме з тобою відбувається і як цьому процесу запобігти або відрегулювати. Як ви колись радили, на практиці добре допомагає вийти з цієї «дріб’язковості буття» глобальний погляд з боку свого Спостерігача від Духовного начала, реальне розуміння швидкоплинності життя й пріоритетності тих чи інших питань для тебе істинного, тобто твого Духовного начала.

Ріґден: Простіше кажучи, розширений стан свідомості… Правильно, а звужений стан свідомості якраз і характерний для роботи Тваринного начала, так би мовити, «матеріалізації» твоєї свідомості. Наприклад, чому виникає депресія? Через активну роботу Правої істоти. У таких випадках людина намагається усамітнитися, утекти від суспільства, як то кажуть, скиглить наодинці. І якщо такий однотипний вплив триває досить довго, то це й до суїциду може довести, чим, до речі, і користуються Кандуки. І ніякі антидепресанти тут не допоможуть! Як може допомогти хімія, що діє на процеси грубої матерії тримірного світу, якщо мова йде про подібний вплив, що відбувається на рівні тонких енергій? А ось зупинити в собі ці явища будь-якій людині цілком під силу. І не так вже це складно зробити, якщо, звичайно, знати як.

Але повернемося до самої техніки медитації… Отже, медитуючий робить вдих, при видиху енергія надходить з центру голови («давніх структур» мозку) через точку над правим вухом у кулю-центр його Правої істоти. Починається обертання цієї кулі-центру Правої Істоти проти годинникової стрілки. Звертаю увагу, що рух центрів Правої та Лівої істот відбувається саме проти годинникової стрілки. Це просто фізика. Уявлення людини, що їх обертання здійснюється за годинниковою стрілкою — це вже гра уяви. Спочатку розкручування кулі проти годинникової стрілки відбувається на рівні уявлення. Але надалі медитуючий починає відчувати і обертання цього центру, і явне відчуття «кулі» Правої Істоти як щільного й гарячого.

Таким чином, людина штучно активує центр Правої істоти. Останній починає свою звичну роботу — ту, яка відбувається при домінації Тваринного начала у свідомості індивіда. У кожної людини в житті були моменти, коли під час страху або сильного хвилювання її немов кидало в жар або, навпаки, їй ставало занадто холодно. Фізіологи списують це на реакцію вегетативної системи. Але природа виникнення цього явища лежить набагато глибше — на рівні фізики невидимого світу.

Так ось, завдання медитуючого, — відчути різні емоційні сплески, характерні для роботи цієї Істоти, щоб згодом у повсякденних відчуттях їх можна було впізнати і припинити ще в зародку свого виникнення. Під час цієї медитації людина, з одного боку ніби заново переживає всю цю гаму відчуттів, а з іншого — розглядає як Спостерігач від Духовного начала ситуацію в її зародку, тобто бачить приховану від неї у звичній повсякденності активацію Тваринного начала, так би мовити, підготовку до наступу, до атаки. Інакше кажучи, медитучий, відслідковує ситуацію: які саме емоційні сплески провокують виникнення гнітючого стану свідомості, які почуття при цьому виникають, які думки будять злість, агресію, які епізоди життя, асоціації при цьому спливають тощо. Все це відбувається через повторне переживання цього негативного стану. Звичайно, відчуття будуть не з приємних. Спочатку з’явиться почуття легкої тривоги, потім може виникнути злість, агресія або страх, стан пригніченості, почуття минулих образ. Чим більше енергії («ци» під час дихання) буде вкладати людина у центр Правої істоти, тим більше буде відчувати жар від цієї кулі, і тим сильнішими будуть ставати негативні почуття.

Анастасія: Слід відзначити, що у людей, які вперше виконують цю медитацію, часто бувають наступні помилки. Знаючи, якого характеру повинні проявитися неприємні відчуття (а всі знають, які в них «скелети заховані в шафах»), вони на перших етапах освоєння цієї медитації, можуть свідомо або підсвідомо блокуватися від таких емоцій. У результаті на перших своїх заняттях люди практично нічого не відчувають, в найкращому разі тепло або холод від самих куль-центрів при їхньому розкручуванні.

Ріґден: Це правильно. Просто розуміючи, що зараз знову доведеться пережити неприємний стан, людина підсвідомо може блокуватися від прояву цих відчуттів. Тваринне начало не любить здавати своїх ключових позицій. Медитуючому це треба усвідомлювати і намагатися все-таки якісно виконати медитацію, а не займатися марнуванням часу, присипляючи свою пильність думками, що, напевно, «я такий гарний, високодуховний суб’єкт, у мене нічого негативного не відбувається».

Ця медитація виконується для того, щоб людина змогла реально фізично і психологічно відчути ті стани, чуттєво-емоційні сплески, які породжує кожна з її Істот. Таким чином, вона буде вчитися розпізнавати сам момент початку атаки свого Тваринного начала, зародження цих емоційних сплесків, їх впливу, прояву у повсякденному житті. Вона почне розуміти, «звідки росте корінь зла», негативний стан, що раптово охопив. Навчитися виявляти, ідентифікувати цей стан у собі і, головне, контролювати, запобігати таким атакам і не допускати розвитку і ускладнення ситуації. А якщо людина у практичному освоєнні цієї медитативної техніки замість реальної роботи над собою буде лінуватися або просто потішати ілюзією свою манію величі, то їй дуже важко буде у повсякденному житті. Адже Тваринне начало буде у всеозброєнні користуватися всім своїм таємним арсеналом, а людина не буде знати, чим і як йому протистояти.

Багато з людей у таких випадках списують всі ці атаки на свої зовнішні обставини або ж на інших людей, тільки підсилюючи цим безконтрольну діяльність свого Тваринного начала. Але минає час, у їхньому житті міняються люди, змінюються обставини, а атаки залишаються тими ж. Чому? Тому що всі проблеми всередині людини. Коли людина пізнає себе, вона звільняється і від своїх душевних проблем. Причина не в зовнішньому, а у внутрішньому. Пізнаючи себе, потрібно вчитися розуміти і людей, які тебе оточують, а отже, вчитися бути добрим.

Анастасія: Це незаперечний факт: змінюєшся сам — змінюється і твоє ставлення до навколишнього світу… Так, різниця велика між тим, що людина очікує у своїх уявленнях від розуму, тільки приступаючи до освоєння медитативних технік, і тим, що відбувається в реальності. Це як у прикладі з лимоном. Якщо людина уявляє собі лимон, це у кращому разі може викликати в неї підвищене виділення слини. А ось якщо вона його скуштує, то у неї проявиться вся гама відчуттів.

Ріґден: Правильно, так і тут: потрібно не уявляти гіпотетичну наявність цих емоцій, а реально їх відчувати. Але повернемося до самої медитації. Після того, як медитуючий відчув вплив Правої істоти, він знову заспокоює свої думки, почуття. Важливий момент, якого треба навчитися: людина подумки зупиняє рух цієї розкрученої кулі-центру Правої істоти. На перших етапах навчання вона може образно уявити собі цей процес, як їй зручно, наприклад, що подумки зупиняє обертання цієї кулі «рукою» або наказом думки. Потім медитуючий повертається як Спостерігач у свій умовний, серединний центр у голові. Там знову відчуває стан спокою і тиші, нейтральне положення одночасно всіх чотирьох Істот. У цей час ще можуть відчуватися залишкові явища, які будуть проявлятися як фізично у вигляді фону неприємного жару від правої кулі (наче від вогню), так і на рівні чуттєво-емоційних сплесків, наприклад, таких, як злість, роздратування. Цей фон через якийсь час швидко згасає, як тільки людина цілеспрямовано перемикає увагу на наступні процеси медитації.

Анастасія: Так, одна справа добросовісно розкрутити цю кулю, але більш важливо — навчитися її зупиняти. Знаю з практичного досвіду, що в повсякденному житті, поки людина не освоїла цю медитацію і не помічає, як починається атака Тваринного начала, їй важливо навчитися хоча би запобігати її подальшому розвитку. Тобто, якщо помітив у собі вже явний прояв Тваринного начала, то хоча б не треба акцентувати свою увагу на посиленні нав’язливих емоцій, почуттів, думок. Інакше кажучи, не втягуватися в цей процес, стимульований Тваринним началом, не вести цю битву проти себе ж за рахунок власних сил і ресурсів.

Ріґден: Це вірно. Будь-яка битва починається на полі бою розуму людини. Хто вміє усмиряти свій гнів, той подібний до мудреця, що виграв свій бій, так його і не почавши… Отже, наступний етап медитації. Після того, як медитуючий відновив стан внутрішнього спокою, він знову перемикає увагу на дихання і здійснює повтор схеми початку медитації, тобто наповнення енергією «ци» «Хара» (низу живота) через чакрани рук. Потім знову проводить цю енергію через хребет у древній центр головного мозку (умовний, серединний центр). Але тепер уже спрямовує її з цього центру в ліве мигдалеподібне тіло, через точку над лівим вухом у кулю-центр Лівої істоти. І далі починає працювати зі своєю Лівою істотою, штучно, за допомогою зосередження уваги і думки, розкручуючи центр Лівої істоти проти годинникової стрілки. Завдання: відчути початок активації цієї Істоти, які при цьому вона породжує емоційні сплески, що формують відповідний настрій.

Як правило, за почуттями у людини виникає наступна гама сплесків: почуття гордині, себелюбства, спокуси, підвищене лібідо, бажання таємної влади над кимось і так далі. Можуть спливати відповідні картинки, пов’язані з цими почуттями, манією величі, вседоступністю, вседозволеністю, сексуальними бажаннями з позиції домінації «альфа-самця» (або «альфа-самки») так званої хтивості, замішаної на егоцентризмі, жадібності, бажанні володіти кимось або чимось. Якщо при розкручуванні центру Правої істоти відчувається жар від кулі, то при розкручуванні кулі-центру Лівої істоти, від неї буде наростати і відчуватися відчуття холоду.

Переживши всі емоційні сплески Лівої істоти, медитуючий знову заспокоює свої емоції: подумки зупиняє обертання кулі-центру цієї Істоти. Потім знову повертається як Спостерігач у свій умовний, серединний центр свідомості (у нейтральне положення). Концентрується на стані спокою, тиші, відчуває нейтральне положення одночасно всіх чотирьох Істот. Фізіологічне відчуття холоду, залишкові неприємні емоції та почуття, породжені активністю Лівої істоти, можуть ще якийсь час «фонити».

Після цього медитуючий переходить до дослідження емоційних сплесків, які породжує Задня істота. Для цього спочатку він знову перемикає увагу на дихання і зосереджується на процесі наповнення «Хара», потім переводить увагу на рух енергії «ци» з «Хара» по хребту у давній центр головного мозку (умовний, серединний центр). Але тепер уже спрямовує енергію «ци» через потиличну зону в кулю-центр Задньої істоти, активуючи останню. Звертаю увагу, що куля-центр Задньої істоти може обертатися в різні боки: як у правий бік (за годинниковою стрілкою), так і в лівий (проти годинникової стрілки). Це залежить від почуттів, що виникають (спливають у пам’яті чи домінують на той момент). Переважно вони пов’язані з минулим досвідом, значним сплеском емоцій, почуттів при домінації тієї чи іншої Істоти. А цей досвід напряму пов’язує з активацією на той момент певної Істоти, часто Лівої або Правої (тоді обертання кулі-центру Задньої істоти буде проти годинникової стрілки) або Передньої істоти (тоді обертання кулі-центру Задньої істоти буде за годинниковою стрілкою). Це можуть бути почуття з теперішнього часу або з минулого людини, можуть бути різні видіння, залежно від сили емоційних сплесків минулого. Відчуття від центру Задньої істоти також можуть бути різні: від могильного холодку до гами теплих, приємних відчуттів.

До речі, при сильному розкручуванні кулі-центру Задньої істоти проти годинникової стрілки створюються… скажемо так, умови для домінування матеріального мислення. Це всього лише фізика багатомірної конструкції людини. Практично завжди розкручування проти годинникової стрілки кулі-центру Задньої істоти дає і почуття туги, безвихідності, нікчемності, скептицизму, думок у руслі, що «ти ніхто і таким залишишся до смерті», швидкоплинності часу, приреченості. А ось якщо куля-центр Задньої істоти почала розкручуватися за годинниковою стрілкою, то це, як правило, активує досвід емоційних сплесків, породжених Передньою істотою. Остання, у свою чергу, пов’язана з Душею, з духовним розвитком людини. У цьому випадку виникають зовсім інші відчуття, що виходять від Задньої істоти. Часто при напрацюванні цієї медитації, коли медитуючий перебуває в такому «піднесеному стані», його наче «викидає» із Задньої істоти в Передню, і медитація триває в зовсім іншій якості. Але поки ми говоримо про стандартну схему. Згідно з нею, попрацювавши із Задньою сутністю, людина також зупиняє розкручування цієї кулі-центру і повертається свідомістю у свій умовний, серединний центр голови. Знову заспокоює думки, емоції, відновлює стан спокою і тиші, нейтральне відчуття одночасно всіх чотирьох Істот.

Потім медитуючий, переходить до роботи з Передньою істотою. Це найприємніша частина медитації. Спочатку, як звичайно, переключаємо увагу на дихання, повторюючи схему наповнення «Хара» енергією «ци» через чакрани рук і наступний рух цієї енергії по хребту в давній центр головного мозку (умовний, серединний центр). Але тільки тепер енергія «ци» надходить із центру давнього мозку через точку, розташовану по центру між брів у кулю-центр Передньої істоти.

Зосереджуємося на кулі-центрі Передньої істоти, розкручуємо її за годинниковою стрілкою. У цей час буде відчуватися чіткий взаємозв’язок з областю сонячного сплетіння, точніше — із центром енергетичної структури людини — Душею. По почуттях буде відбуватися приплив сил, виникати відчуття комфорту, приємного тепла, радості, відчуженості від матеріального світу, стикання з духовним світом. Чим більше буде розкручуватися центр Передньої істоти, тим більше буде йти наповнення цими почуттями. Це як своєрідна емоційна віддушина для людини. У цій медитації важливо працювати з Передньою ісотою саме в останню чергу, для набутя стану стабільності, вирівнювання настрою і породження духовного сплеску. Саме з цим всеосяжним, милостивим почуттям у стані розширеного сприйняття медитучий, не тільки виходить з цієї медитації, але й зберігає його у своєму звичному стані свідомості. У цій медитації, як і в житті, важливо не тільки зупинити негативну активацію задньої і бокових Істот, але й навчитися активувати свою Передню істоту, вчасно переключатися на позитивний стан свідомості і мислення.

Медитуючий закінчує цю медитацію, як звичайно, самонаказом: «Вдих-видих, з силою стиснути-розтиснути кулаки». Ця медитація займає 20-30 хвилин. На перших етапах у деяких людей це може зайняти трошки більше часу. Робити її можна вранці і ввечері, протягом дня, як зручно. Вона допомагає контролювати потік думок і почуттів, розбиратися в собі і своїх станах. Важливо не просто опанування самої техніки, але й розпізнання своїх емоційних сплесків, що виникають спонтанно, протягом звичайного дня. При напрацюванні цієї медитації її ефективність можна буде побачити у повсякденному житті після того, як людина навчиться розуміти, яка з її Істот провокує той або інший емоційно-чуттєвий сплеск. Адже тоді вона зможе вчасно припиняти негативний потік зупинкою активації центрів задньої і бокових Істот і переключатися на Передню істоту, на позитивний емоційний сплеск, відповідний настрій і мислення.

Ця медитація — це як крок для наступного розвитку і досягнення більш значущих духовних цілей. Це всього лише інструмент для того, щоб людина навчилася управляти собою, а не природа Тваринного начала управляла нею. Завдяки цій медитації вона навчиться легко орієнтуватися у своїх відчуттях, емоційних сплесках, подібно гарному музикантові, якому досить побачити ноти — і він вже розуміє, яка це мелодія і як вона буде звучати. Такий контроль допомагає в повсякденному житті підтримувати домінування Духовного начала, звичку жити по-людськи, по Совісті. Загалом, як кажуть, бути постійно у формі.

Анастасія: Щодо того, щоб постійно бути у формі, це ви добре помітили. Але, що цікаво, часто люди асоціюють фразу «бути постійно у формі» зі спортом, точніше, з тренуваннями спортсменів перед змаганнями. Наприклад, пам’ятаю, коли йшли перші напрацювання даної медитації в групі, то хлопці почали порівнювати її зі спортом. Мовляв, будь-який тренер прекрасно розуміє, що штучно створивши своєму підопічному умови, максимально наближені до реальних, він як раз цим збільшує його шанси на перемогу в найближчому змаганні. Гарний спортсмен також знає, що, незважаючи на всі труднощі тренувань, на всі забиті місця й синці, він, завдяки подоланню цих перешкод, набуває досвід і навички. Згодом спортсмен звикає до щоденних підвищених вимог до самого себе. Це лише з боку подолання таких різноманітних «навчальних» перешкод може виглядати як щось складне і, можливо, навіть зайве для основного змагання. Сам же спортсмен повністю поглинений роботою над вдосконаленням своїх навичок. Він прекрасно усвідомлює, що жалість до себе на тренуваннях і спроби ухилятися від навантажень однозначно призведуть до програшу на змаганнях. Хлопці зробили висновки, що це, мабуть, так само, як і в цій медитації на активацію задньої і бокових Істот, а потім їх відстежування в повсякденному житті, коли людина штучно створює собі всілякі варіанти перешкод і вчиться їх долати. Хіба що з однією лише різницею — тут, на відміну від спорту, людина є тренером для самої себе, тому сама і виставляє до себе підвищені вимоги до своєї пильності. Успіх такої роботи над собою, як і в спорті, прямо залежить від того, наскільки сумлінно людина ставиться до неї.

Приклад, безумовно, зрозумілий для тих, хто починає практикувати цю медитацію. Але що я помітила, люди в цьому випадку використовували шаблонні установки, прийняті в суспільстві як позитивні. Спорт тут розглядається як робота і перемога над собою, асоціативно порівнюється з духовною роботою. Але, якщо подивитися у смисловий корінь цих процесів, це далеко не одні й ті ж поняття.

Ріґден: Правильно, це підміни, на які мало хто звертає увагу на початку своєї спортивної кар’єри, але дуже чітко відчуває їх в її кінці. У суспільстві вважається, що якщо людина займається спортом (особливо великим спортом), то це означає, що вона перемагає в першу чергу себе, у сенсі долає негативні якості, лінь, навчається дисципліни і так далі. Це навіть розглядається як умова гармонійного розвитку Особистості. А перемоги у великому спорті взагалі подаються як вершина людської праці у самовдосконаленні. Але мало хто помічає, які глобальні підміни приховуються в цих поняттях.

З чим асоціюється спорт у більшості людей? По-перше, з грою, де головне здобути перемогу будь-яким шляхом. По-друге, зі стадіонами, де збирається велика маса вболівальників спортивних змагань. Остання зосереджує свою увагу на грі, яка провокує в ній великий сплеск емоцій. Причому зауваж, цілком очікуваний і запланований сплеск емоцій, незалежно від результату гри. Розумним людям варто задуматися над цим, ким і для чого це робиться насправді. Адже емоції людини — це потужна енергія. Негативними емоціями людина підживлює Тваринне начало, а маси людей — Тваринний розум. Та і як взагалі виник великий спорт? Як з’явилися спортивні змагання у вигляді масових видовищ?

Часто люди не аналізують навіть ті відомості, які їм подають у пресі, я вже не кажу про самостійний пошук причини явища. У пресі часто наводять приклад, що перші олімпійські змагання були організовані ще в Стародавній Греції. Але з яких причин вони виникли? Деякі знають, що подібні «мирні» видовищні змагання були наслідком ведення постійних війн. Чим краще спортивно підготовлені воїни того або іншого боку, тим кращим був результат кінця війн для їхніх організаторів. І цей стимул Тваринного начала дотепер відображений у реаліях спорту сьогоднішнього дня. Підготовка до змагань, та й сама мета стати чемпіоном, по суті, ґрунтується на постійній стимуляції в спортсмені манії величі, егоїзму, духу суперництва. Адже чим більше в ньому розбурхається амбіцій, тим серйозніше він буде готуватися. І тут ідеться не про перемогу над собою, як скрізь рекламується. Вся увага Особистості насправді концентрується на виробленні навичок керування своїм тілом у необхідний момент, в тому числі, використовуючи його резерви і феноменальні здібності. Це всього лише невелика «перемога» над плоттю в рамках домінуючого мислення від Тваринного начала.

А заради чого спортсмен жертвує собою, своїм життєвим часом, здоров’ям? Заради слави для себе особисто, а заодно й прославляння держави, яка за перемогу надає йому різні пільги і привілеї. Але що приховують за організацією подібних змагань і емоційною участю в них мільйонів людей? Що вони стимулюють у людях? Над цим мало хто задумується. А чим у результаті закінчується кар’єра того ж чемпіона? Хіба він перемагає самого себе? Ні. Його підсумок — колишня слава, защемлене почуття гордині, що він залишився недооціненим своєю державою і внутрішня порожнеча. Адже як тільки у нього починаються проблеми зі здоров’ям або він перестає перемагати в змаганнях, він стає нікому не потрібен, а у великому спорті це часте явище.

Провокує всі ці негативні сплески саме внутрішня порожнеча. Тому що перемогти себе — це означає подолати в собі Тваринне начало (от від цього і залежить досягнення духовної гармонії), а не досконало опанувати деякі навички управління своїм фізичним тілом. Займатися спортом — це чудово, але лише для того, щоб підтримувати в здоровому стані своє тіло, щоб не було ще більших проблем від Тваринного начала. Але набагато важливіше — це концентрація людини на своїй духовній складовій. Ось у чому сенс!

Анастасія: Ви праві, це проблема суспільства, але починається вона з людини… Навіть стосовно цієї медитації, коли людина буде зосереджена на серйозній, щоденній роботі над собою, власному духовному розвитку, загалом, буде вчитися перебувати на якісно іншій хвилі сприйняття, то і її Істоти почнуть працювати по-іншому. Вони просто будуть частіше переключатися в новий режим роботи цього домінуючого сприйняття, проявляючи, по суті, інші свої якості і можливості, в тому числі, і так звані феноменальні здібності людини. Як писали в давньоіндійських трактатах: «Дій, але зречися від плодів діяння!» Тобто дій безкорисливо, а не із себелюбства.

У цій медитації, на мій погляд, міститься дуже важливий момент розуміння природи людини, її складної будови. Вона дозволяє на особистому досвіді зрозуміти таємничий процес зародження емоційних сплесків, думок людських. Адже хімічні й фізичні процеси в мозку — це вже наслідок «первинного езоосмосу», тобто первинного енергетичного поштовху. Я пам’ятаю, як ви добре асоціативно порівняли роботу проміжного мозку зі своєрідним приймачем, який перетворює енергетичні коливання (сигнали, які надходять від Істот) у тонку матерію почуттів і емоцій.

Ріґден: Якщо асоціації, пов’язані з технікою, більш прийнятні для усвідомлення цього процесу, то, будь ласка, можу навести і такі приклади. Для простоти розуміння роботу давніх структур мозку можна образно порівняти з телевізором (до речі, це слово саме й утворене від грецького слова «tele» — «далеко» і латинського слова «visor», що означає «спостерігач», «viso» — «дивлюся», «бачення»). Точніше, з електронно-променевим приладом (кінескопом) у телевізорі, який перетворює невидимі для ока електричні й світлові сигнали у видимі картинки в сприйманому нами діапазоні частот.

У проміжному мозку, як і в основних блоках аналогового кінескопного телевізора, є, образно кажучи, свій приймач сигналів. За функціями він умовно подібний до іншого пристрою в телевізорі — селектору каналів, який не тільки підсилює, але й виділяє сигнал відповідного необхідного «каналу», потім перетворює його до стандартної проміжної частоти. Крім того, там є, якщо висловитися асоціативно, своєрідний «блок декодування сигналу», «детектор звуку і відеосигналу», «підсилювач проміжної частоти», «звуковий підсилювач потужності», «електронно-променева трубка». Тобто, та ж фізика, тільки на рівні тонких енергетичних процесів, що відбуваються в роботі людського мікросвіту і його складної будови.

Проміжний мозок — це свого роду один з перетворювачів енергій у грубу матерію. А ось Істоти можна порівняти з телевежами, які за допомогою своїх передавальних антен транслюють різними каналами свої програми. Наприклад, взяти Ліву, Праву і Задню істоти. Увага людини до їхніх програм є для них, кажучи технічною мовою, і «блоком живлення», і «підсилювачем напруги кадрової та рядкової розгортки», і підсилювачем каналів зображення у вигляді нав’язуваних людині ілюзій, і блоком дистанційного керування нею та її настроєм. Ось і народжується в голові у людини або трилер про власну гординю, або фільм жахів з її ж страхів, або мелодрама «стіна плачу про втрачене минуле». Тобто, ці Істоти дуже мистецьки намалюють у правдоподібному форматі будь-яку ілюзію, «роздмухають з мухи слона» і змусять людину глибоко переживати всякі негативні емоції, скориставшись при цьому таким цінним для її духовного розвитку — увагою.

Але якщо людина переключиться на сприйняття «телемовлення» Передньої істоти, то зможе побачити і відчути зовсім інше світосприйняття, корисне для свого духовного зростання. Наприклад, «документальний фільм» про реальне життя, внутрішній, духовний світ, який відображається в зовнішньому. Завдяки такому контакту і співпереживанню Особистість отримує потужний позитивний заряд, який дозволяє їй зосередити всю свою увагу на духовному напрямку. Щоправда, після такого «фільму» шаблонне людське життя видасться суцільним лицедійством. Так що тільки від людини залежить, чому вона буде приділяти увагу у своїй голові, які сигнали приймати і підсилювати. Образно кажучи, у руках самої людини не тільки пульт від її «телевізора», але й можливість здійснювати керування всіма цими «телевежами» і їхніми теле- й радіокомпаніями.

Навіть більше, людина, завдяки такій медитативній техніці зможе розібратися і в собі, і в інших людях. Коли вмієш чітко ідентифікувати в собі моменти, пов’язані з активацією тієї чи іншої Істоти, то неважко буде відчути і прихований вплив на тебе з боку інших людей. Яким чином? Наприклад, ти розмовляєш з людиною або слухаєш будь-яку інформацію по телебаченню чи радіо. В момент розмови або отримування інформації із зовнішнього джерела просто спокійно зосереджуєшся на своєму нейтральному, серединному положенні, як Спостерігач, в оточенні своїх чотирьох Істот. Точніше, входиш у стан відстороненого від обставин Спостерігача і відслідковуєш у собі, яку саме з твоїх Істот активує ця інформація. Адже між людьми відбувається не тільки вербальний обмін інформацією, але й взаємодія їхніх Істот. Завдяки такому відстеженню впливу на тебе цієї інформації ти зрозумієш, на якій первинній емоційній закладці вона формувалася і для досягнення яких саме реальних, прихованих від тебе цілей, вона повідомляється. Наприклад, якщо твій співрозмовник говорить неправду, хитрує, то однозначно буде активуватися твоя Ліва істота. Якщо провокує тебе на агресію, то починає розкручуватися центр твоєї Правої істоти. А якщо будить у тобі сплеск позитивних емоцій, Любов, Добро — активується твоя Передня істота. Таким чином, ти зможеш відслідковувати реальну обстановку, а не ту ілюзію, яку тобі постійно нав’язують з видимого і невидимого світів з метою управління твоєю свідомістю.

Анастасія: Так, якщо багато з людей опанують цю техніку медитації, то в суспільстві зникне потреба брехати і керувати одне одним. Сенсу в цьому не буде, бо всі будуть знати Правду один про одного.

Ріґден: Це так. Але це відбудеться в тому випадку, якщо більшість людей у суспільстві захочуть змінитися в кращий бік, тоді в людства є шанс піти зовсім іншим, якісно новим шляхом цивілізованого духовного розвитку. Але що вибере сучасне людство — ось питання. Адже ця техніка медитації давалася людям і раніше. Причому вона привносилася в життя суспільства в різні часи. Не скажу, що саме в такому розгорнутому, настільки докладному вигляді, але цілком зрозумілому для мислення тодішніх людей. Однак люди є люди і багато хто з них, на жаль, ще й великі любителі модернізувати і ускладнювати чисті знання і просту Істину. Тим не менше, відгомони цієї практики і зараз можна знайти в таємних знаннях різних народів світу. Тільки нині це до смішного закамуфльовано в ритуали, що супроводжуються піснями, танцями і цілими шоу під бубни й барабани. І все заради того, щоб «переключитися» у змінений стан свідомості «учневі» або «жерцеві» і прислухатися до «духу, що говорить» з правого або лівого боку і так далі. Хоча в чистому вигляді при виконанні цієї практики подібні складності не потрібні, це все людське, наносне. Тут просто вчишся на перших етапах перенастроювати сприйняття свідомості, відслідковувати і управляти своїми станами. А далі вже йдуть просто робочі моменти… Взагалі, я повинен відзначити, що такі базові духовні практики, пов’язані з основними знаннями і духовним ростом людини, з давніх часів, як правило, фіксувалися в певних знаках і символах.

Анастасія: Знаки і символи — це особлива тема. Якщо можна, то хотілося би більш докладно почути про них з ваших вуст і надати цю цінну інформацію читачам. З давніх-давен історія людства часто-густо оточена знаками і символами. Але, провівши великий пошук відомостей про них у бібліотеках різних міст, через інтернет-ресурси, я дійшла до невтішного висновку, що знаки і символи є в кожній історичній епосі, але знання про них або втрачені, або розшифрування їхніх значень настільки грубо перекручене, що мало що залишилося від Істини. Немає тих споконвічних, духовних Знань про знаки, про які ви повідали. Що зараз є доступне простим людям? У найкращому разі словники символів, сумнівного змісту книги в трактуванні «вільних каменярів», що стосуються атрибутики їхніх окультних вчень. Науковці відмежовуються від подібних тлумачень, розуміючи, звідки росте коріння таких публікацій. І в той же час наука накопичила вже дуже багато матеріалу про графічні символи і знаки, властиві стародавнім археологічним культурам різних континентів і в різні часи. Багато з магічних, ритуальних знаків, які вважалися важливими в духовній культурі тих чи інших народів, ідентичні. Але дешифрувати їх повністю вчені поки не можуть. Зараз я розумію чому. Навіть те, що ви розповіли нам із цього приводу, дало мені зовсім нове розуміння картини світу і знань про людину. Читаючи роботи з графічних символів археологічних культур, статті з етнографії, фольклору, міфології, космогонії в уявленні різних народів, я дійшла висновку, що вченим саме не вистачає цієї ланки. Бракує того самого ключа до розшифрування знаків, щоб з’єднати, зрозуміти і прочитати ці унікальні відомості, що є духовним надбанням людства.

Ріґден: Так, на жаль, за наявності розмаїття в сучасному суспільстві стародавніх знаків і символів, багато Знань про них на сьогоднішній день справді втрачено людьми — це факт. Але це не дивно. Проблема в людях, у самому суспільстві: починаючи від людини, її домінуючих бажань і закінчуючи пріоритетами людського суспільства. Ти подивися на історію людства: суцільні війни, постійна боротьба за релігійну і політичну владу і щонайгірше — це приховування від більшості людей істинних духовних Знань, що ведуть до справжньої Свободи Особистості, звільнення Душі. Чому одвічні Знання приховували від більшості? Чому їх спотворювали до невпізнання, а потім ще й трактували від свого розуму, що погрузнув у матеріальному мисленні? Чому ці відомості викорінювали зі свідомості нових поколінь, віддавали забуттю на тисячоліття? Та тому що ці споконвічні Знання давали людям можливість розвиватися духовно самостійно, незалежно від тих же політиків і жерців, які донині називають себе «посередниками» між людьми й богами. Ці Знання робили людей вільними, незалежними від структур політичної і жрецької влади, вони дозволяли самостійно об’єднуватися народам. Адже духовно вільними людьми дуже важко управляти, тим більше намагатися нав’язувати їм чвари, страх, агресію та інші установки від Тваринного розуму.

Анастасія: Повністю з вами згідна, проблема справді в самих людях і суспільстві, яке вони складають, у превалюванні розбіжностей і розрізненості у стосунках між людьми. Навіть взяти частковості… Наприклад, розглядаючи наукові дослідження, що стосуються стародавніх знаків, навіть при поверхневому вивченні висвітлених у цих роботах проблем, дивуєшся, з якою стіною штучних перешкод доводиться стикатися тим, хто сьогодні намагається докопатися до істини. В яких умовах доводиться вести свою роботу вченим, наприклад, тієї ж етнології, етнографії, археології, стародавньої історії? Все на голому ентузіазмі, за мізерну зарплату. При цьому вони наштовхуються в роботі на суцільні перешкоди то бюрократичного, то фінансового характеру, неорганізованість і неузгодженість в залученні до роботи фахівців із суміжних дисциплін для більш глибокого комплексного вивчення різних питань. А то й взагалі — з мовчазною змовою, з так званим у світі «науковим табу» на конкретні теми або знахідки.

Я вже мовчу про ситуацію у світових масштабах, де в багатьох випадках штучно створюють перешкоди до доступу тієї чи іншої інформації, унікальних археологічних знахідок, які, по суті, приховують від людей. Звичайно, все це відбувається не без участі в цій справі зацікавлених структур. Таку інформацію або не доводять до відома широкої наукової громадськості, залишаючи її припадати пилом у сховищах, або значущі артефакти осідають у приватних колекціях, або взагалі вилучаються спецслужбами і безвісти зникають. Напевно, хтось дуже боїться, що ці відомості похитнуть ідеологію і підвалини чиєїсь влади, вигідної для управління сучасними народами. Так що хвала і честь тим вченим, які, незважаючи на всі перешкоди, продовжують самовіддано працювати в цій галузі науки і сповіщати народи про значущі знахідки, що руйнують ілюзію про «дикість» давніх народів, що інколи засвідчують про пріоритет духовних цінностей і знань у ті далекі часи. Але тільки при всьому цьому виникає питання, а чому мовчить саме суспільство, адже воно повинно бути в першу чергу зацікавлене своїм духовним минулим, щоб розуміти і правильно визначати вектор свого майбутнього?

Ріґден: Та тому й мовчить, що свідомість більшості людей настільки оброблена стереотипами споживацького матеріального мислення, що простій людині незрозуміла навіть сама постановка цього питання. Коли її мислення зашорене подібними установками і шаблонами, вона просто не розуміє, чому, власне, ці наукові професії повинні бути для суспільства і держави більш пріоритетними, ніж, наприклад, професія нанотехнолога, який займається дослідженнями на атомно-молекулярному рівні, чи того ж фінансового аналітика, або фізика, що займається новими видами озброєння? А вся заковика в тому, що вищезгадані тобою вчені таких «непочесних» у багатьох країнах професій, пов’язаних з вивченням давнини і культури різних народів, ставлять собі в приорітет надзавдання (окрім вирішення поточних наукових питань) —ні багато ні мало, реконструкцію всіх сторін духовного життя суспільства! А кому з можновладців це сподобається? Адже якщо масам достеменно стане відомо, до чого прагнули такі ж прості люди тисячі років тому, який мали світогляд, сакральні, духовні знання, як самовдосконалювалися і чому присвячували життя, то виникне питання, а куди котиться сучасне людство і чому протягом тисячоліть засекречували від більшості ці Знання?

Адже чим людина нинішня відрізняється від людини минулого? Всього лише тим, що в неї дещо змінилися зовнішні умови існування, але внутрішні проблеми, боротьба Духовного і Тваринного начал залишилися ті ж! Більше того, настільки масштабна наукова праця з реконструкції духовного боку життя суспільства передбачає розшифрування стрижневих священних змістів, ключових символотворчих мотивів у різних культурах і світоглядах. А отже, припускає одержання наукових доказів важливості тієї ролі, яку відіграли практично одні і ті ж знаки і символи у народів світу в різні епохи суспільних формацій, незалежно від географічної віддаленості і відособленого проживання народів на різних континентах.

Знаки і символи були в людському суспільстві споконвічно. Вони ж є і зараз у сучасному світі, причому незалежно від того, що більшість людей не розуміють їхнього значення і сили того впливу, який вони проявляють. Ти й сама вже прекрасно знаєш, завдяки медитативному досвіду, як деякі знаки і символи впливають на фізику видимого і невидимого світів. Знаки і символи — це ключ до духовної скарбниці людського суспільства, це код до складних процесів, який відкриває таємниці управління поглибленою фізикою та нові обрії наукових знань.

Анастасія: Так, знаючи це, розумієш, якими силами володіє кожна людина, досягаючи певних ступенів у самовдосконаленні. Але це також накладає і велику відповідальність.

Ріґден: Безумовно. Але люди залишаються людьми, навіть маючи Знання про силу і значущість знаків, символів, вони згодом їх перекручували, щось домальовували, ускладнювали на свій розсуд. У результаті, те, що одні люди знали на початку тисячоліття, а інші — в його кінці, явно різнилося за смислом і якісно відрізнялося за змістом. Але періодично ці Знання оновлювалися в людському суспільстві. Одні культури зникали, несучи з собою в могилу «священні таємниці», інші, навпаки, формувалися і розквітали на залишках знань минулих поколінь. Так що наявність цих Знань у споконвічному вигляді була завжди актуальною для будь-яких народів, що проживали у різних куточках земної кулі, тому що це не просто давало ключ до знань їхніх предків, але й значно розширювало їхні власні пізнання в царині духовного саморозвитку.

В сучасному світі у будь-якого народу можна знайти цілі системи «своїх» традиційних символів і знаків. Однак споконвічні Знання про них загублені. Навіть власне найменування символів і знаків сьогодні за значеннєвим трактуванням вже не пов’язані з таємними знаннями про людину. Вони в основному позначають поняття якоїсь величини в науці, а також мають побутове і життєве умовне значення, що характеризує той чи інший прояв матеріального світу.

Анастасія: Загалом, сьогодні знаки є, вони продовжують працювати, а Знання про них у людей відсутні.

Ріґден: Абсолютно вірно. Це той підсумок, до якого прийшло людство. Втрачені не тільки Знання, але навіть змістовне значення слів, які позначали в комплексі ті або інші символи і знаки. Наведу простий приклад. Розглянемо хоча б слово «символ», яким нині оперує в побуті україно- та російськомовне населення. Воно запозичене з грецької мови. Але як воно виникло в Стародавній Греції?

У Стародавній Греції існувало таке слово як «shma», що означало «знак», «прапор», «небесне знамення». Слід зазначити, що в стародавніх культурах Егейської області (ще до виникнення Греції), особливо після контакту цих народів зі східними народами (наприклад, з мешканцями Анатолії (нині територія Туреччини), стародавніми єгиптянами, у яких була розвинена «священна писемність», таємні знання) багато-що зі знань невидимого світу пояснювали завдяки алегоріям, зрозумілим жителям тієї чи іншої місцевості. Наприклад, процес і результати спільної медитації групи людей, що працювали зі знаками (або на конкретну установку робочого знака, який здійснював вплив на маси), пояснювалися для новачків-посвячених просто на зрозумілих їм асоціаціях. Охоплювану площу впливу знаку асоціативно порівнювали із закиданням рибалками невода в море (адже професія рибалки була досить популярною в ті часи). Їм розповідали, що, якщо знак ставився у певному місці, наприклад, у кімнаті, храмі, на площі, то він впливав на людей, які перебували в межах цього місця, грубо кажучи, подібно до невода, розставленого на певній ділянці моря при ловлі риби. Словом, у давнину оперували тими алегоріями, які могла зрозуміти людина тієї епохи. Сьогодні, звичайно, все це можна пояснити людям на сучасних прикладах. Наприклад, вплив тих чи інших знаків і символів можна порівняти з радіоприймачем, який працює на заданій частоті і поширює радіохвилі на певні відстані, або зі світлом від ліхтаря, який освітлює певну частину вулиці. І то це теж будуть алегорії, тому що сучасні люди також ще дуже далекі від розуміння явищ, пов’язаних з процесами, що відбуваються в інших вимірах.

Так от, саме завдяки такому асоціативному порівнянню, поширеному в таємних товариствах, у побутовій ужитковій мові людей (які, як то кажуть, чули дзвін, та не знають, де він), з’явилося слово «to sumbolon», яке почало означати спільну діяльність декількох рибалок, що закидали снасті при ловлі риби. Ну, загалом, все як завжди: ті, хто не відає про духовну сторону питання, завжди прирівнюють розуміння почутих знань до об’єктів і явищ матеріального світу, до свого матеріального розуміння. Але це ж слово «to sumbolon» продовжували використовувати і посвячені в знання люди. У результаті, нарівні з більш давнім словом «shma» (знак, прапор, небесне знамення) слово «символ» почало вживатися в значеннях «з’єднання невидимого й видимого», «виявлення невидимої реальності через видимий знак, таємне значення якого розуміє лише певна група осіб». А пізніше «символ» і зовсім заступив це давнє слово.

Важливо також знати, як Архонти реагують на зростання популярності серед населення знань, що виходять з таємних духовних товариств. Знову-таки наведу приклад на тому ж слові «символ». Коли це слово стало набувати серед населення значущість саме у своєму початковому значенні, в цю справу втрутилися «вільні каменярі». Вони почали організовувати на території Греції свої різні цехи, корпорації, товариства, релігії, партії і ставити свої знаки і символи в якості публічних знаків відмінності цих організацій. Слово «символ» почали «забруднювати» смисловим значенням звичайних людських справ, застосовувати у всяких вжиткових аспектах буття: і як дипломатичні договори, і як квитки в театр, і як назву перснів афінських суддів, і як назву частки грошового внеску у складчину. Відгомони цих «збочень» можна знайти і сьогодні. А в остаточному підсумку споконвічне значення слова «символ» стало забуватися, зникати із вжитку.

Але, що цікаво, в українську та російську мови слово «символ» прийшло в значенні саме «знак». А слово «знак» виникло від праслов’янського слова «знать» у значенні відати, мати відомості про щось (давньоруське, українське — «знати»), словенське — «zna ti», давньочеське — «zna ti», польське — «znać» і так далі). Тобто слово «знати» було зрозуміле будь-якому слов’янинові, незалежно від наявності відмінностей у мовах. Власне кажучи, в деякому сенсі воно відобразило саме первісне значення грецького слова «символ». Так от, це всього лише один з багатьох прикладів трансформації значення слова, що означало знак і символ. Але ж кожен народ мав власні визначення «знаку» і «символу», тільки вже не кожен народ зараз пам’ятає їхні первісні значення. А якби люди знали ці первинні значення, то здивувалися б, наскільки вони ідентичні за змістом у різних народів, які в давнину проживали на значній відстані один від одного і були розділені океанами.

Безумовно, людям важко просуватися в пізнанні цього питання про символи і знаки, не маючи першооснови Знань, завдяки якій глобально проглядається вся ситуація протягом тисячоліть. Але це поправне. Отже, існує кілька робочих знаків, які постійно наявні в людському суспільстві, незалежно від того, знає про них нинішнє покоління людей чи ні. Є також базові знання з інших знаків і символів. Останні з давніх-давен були носіями певних кодованих знань про людину, її енергетичну конструкцію, а також її можливості у невидимому світі, в тому числі й головну — духовне звільнення.

З глибокої давнини базові знаки і символи наносилися відповідно до певних цілей, залежно від їхнього використання: в одних випадках це була передача Знань, а в інших — їх наносили як елемент впливу безпосередньо на того, хто на них дивиться. У випадку, коли метою була передача Знань, знаки і символи наносилися за типом «печатки». Поясню на простому прикладі. Коли людина дивиться на свою фотографію, то правий бік фотографії відповідає її лівій руці, а лівий бік фотографії — правій. Точно так само і на печатці, коли дивишся на її оригінал і порівнюєш з відбитком. Так і щодо знаків, пов’язаних з передачею Знань, особливо позначень Правої і Лівої істот.

А ось якщо мова йшла про знаки і символи, які були призначені для того, щоб певним чином впливати на людину, котра на них дивиться, то їх розміщували саме відповідно до реальних сторін. Наприклад, якщо необхідно було активувати Праву істоту людини, то відповідний знак або символ ставили напроти правої сторони людини, яка дивилася на них і так далі. Було ще багато інших нюансів, придуманих вже людьми, як саме читати ці знаки: зліва направо або справа наліво, знизу догори або навпаки. Але це вже специфіка, пов’язана з місцевими традиціями різних давніх народів, хоча й вона, у свою чергу, базувалася на певній інформації. Але ми зараз не про це.

Розглянемо базові знання про чотири Істоти людини і Душу, які були відомі людям з давніх-давен. Від початку позначення звичайної людини було у вигляді рівностороннього хреста з колом у центрі (спрощений варіант — просто рівносторонній хрест). Горизонтальна лінія хреста показувала зв’язок з матерією, а вертикальна лінія — з духовним світом, точніше, вказувала на наявність у людині елементів від духовного світу, можливість духовного піднесення. Чому, власне кажучи, згодом у різних народів горизонтальну лінію і пов’язували зі стихією землі, матеріальним (земним) світом (рухом всередину), у тому числі й часом (як рухом з минулого в майбутнє), вектором (Захід-Схід), лінією, що розділяє Небо і Землю. А вертикальну лінію — зі стихіями вогню, повітря та їх споконвічним напрямком знизу догори з матеріальної сфери в духовну. 

Чотири кінці рівностороннього хреста і коло всередині (чотири основні Істоти й Душа) вказували на основні елементи в конструкції людини, які втілювали головний задум: створення умов для вибору Особистості між матеріальним світом і духовним. 

Коло — це стародавній символ Душі або прояву з Духовного світу (у тому числі, Духовної Істоти; символ присутності Бога, позначення священного «звука Ра»); окружність, яка символічно обмежувала і містила в собі частину великої Порожнечі. Враховуючи, що Душа є істинною антиматерією, тобто силою, що йде з духовного світу, то в розумінні матеріального мислення — це Ніщо. Іноді її зображували крапкою в центрі кола, як символ сконцентрованої енергії з духовного світу (у деяких випадках так позначали початкову стадію духовного розвитку, пробудження). А саме коло символізувало духовні сили, властивість Душі у значенні досконалості, цілісності, сталості, вічності, позначення духовного світу, Сущого, яке не має ні початку, ні кінця.

Видавничий дім СЕНСЕЙ