АЛЛАТРА. Частина 13

Ріґден: На жаль, це так. Багато людей, коли йдуть у релігійний храм тієї конфесії, до якої вони себе зараховують, практично не помічають, які знаки і символи їх оточують і для яких цілей вони там розміщені. Але людина однозначно відчуває їх роботу за своїм станом. Просто враховуючи, що справжнє призначення цих знаків їй ніхто не розкриває, природно, що людина навіть не буде намагатися розібратися в такому своєму «нав’язливому» психологічному стані. Вона вважає такий стан природним, тому що вже неодноразово його відчувала, потрапляючи в подібні заклади.

А якщо уважно подивитися, то в таких місцях часто можна побачити найрізноманітніші знаки, причому такі, що активують як Духовне начало в людині, стремління до Бога, так і Тваринне начало через пробудження підсвідомих страхів. Дуже часто в культово-релігійних закладах знаків, що негативно впливають на психіку набагато більше, ніж знаків, що стимулюють розвиток і зміцнення Духовного начала в людині. Чому? Вся справа в меті й завданнях, а саме в маніпулятивних технологіях тієї чи іншої релігії — практиці, успадкованій від релігій минулого і напрацьованій віками. В таких технологіях перше правило — це непомітна підготовка психіки парафіянина для впливу на його підсвідомість таким чином, щоб він беззастережно виконував завуальовані команди маніпулятора, однак при цьому вважав, що робить це зі своєї волі й бажання.

Анастасія: А знаки — це якраз і є саме той інструмент впливу, який безвідмовно впливає на підсвідомість будь-якої людини.

Ріґден: Цілком правильно. Знання про це у людей були здавна, досить глянути на малюнки і знаки епохи палеоліту. На жаль, на сьогоднішній день цією інформацією володіє не більшість людей, як це було в давнину, а лише ті, хто знаходиться на верхівці управління народами світу. Але ситуація поправна, було б на те бажання самої більшості. Так от, психіка індивіда через підсвідомість чітко вловлює цей вплив знаків, тому що структура психіки базується на несвідомому. Свідомість у цьому випадку має підлеглу функцію. А знаки впливають, скажемо так, на архетипічну складову психіки індивіда. Їх дія заснована на схильності індивіда до неусвідомленого навіювання.

Що відбувається, якщо в таких культово-релігійних закладах знаходяться здебільшого негативні знаки? Людина іде в такі заклади, як правило, тоді, коли в неї назріває на те внутрішня потреба (це якщо виключити властиві для тієї або іншої народності масові релігійні свята або події, коли люди традиційно, «за компанію» зі своїми знайомими і родичами відвідують храми). Інакше кажучи, коли йде духовний сплеск, але Особистість не може усвідомити, що саме з нею відбувається. Природно, така потреба інтуїтивно приводить туди, де людина очікує отримати відповіді на свої внутрішні питання, тому, прямуючи в такі установи, вона відкрита до діалогу, тобто у неї вже є певний ступінь довіри до службовців релігії.

Якби людина потрапила в культовий заклад, де розставлені здебільшого позитивні знаки, які підсилюють сприйняття Особистістю глибинних почуттів від Духовного начала, це б іще більше її надихнуло, примножило почуття Любові, вдячності до Бога, породило в ній стан безстрашності, розширеного стану свідомості, цілковитого сприйняття світу. Розумієш, у чому різниця? Людина відчувала б не фанатизм, не бурхливі емоції з вигуками «алілуйя» у нападах масової істерії, спровокованої величезним бажанням юрби врятувати своє тіло і жити в ньому вічно (до речі, після таких емоцій від Тваринного начала людина, залишаючись наодинці з собою зазвичай відчуває спустошеність). А вона би відчувала саме повноту пробудження глибинних почуттів, які дають усвідомленість, духовний приплив сил, заряджають бажанням творити заради порятунку своєї Душі, а не тіла. Це приклад того, як по ідеї повинно було бути зараз, якби людське суспільство справді мало духовний орієнтир у своєму розвитку. Але поміть, у світі все відбувається з точністю до навпаки. Чому? Тому що основа створення будь-якої релігії, як інституту управління масами, — влада і маніпуляція, закамуфльовані під «духовну турботу» про людей. Тому й сьогодні в більшості випадків негативних робочих знаків у таких культово-релігійних закладах набагато більше, ніж позитивних.

Коли в таких установах розставлені здебільшого негативні знаки, то вони просто перенаправляють цей духовний сплеск людини, умовно кажучи, як через призму, про яку ми вже вели мову, в русло пробудження в ній підсвідомих страхів, матеріальних бажань, активуючи ту або іншу бокову і задню Істоти. Ці знаки створюють дисбаланс у психіці, звужують свідомість і нагнітають на індивіда стан страху, безвихідності і раболіпної поведінки. У цьому стані будь-яка інформація сприймається нею на віру. Невелика ж кількість позитивних знаків у таких закладах стимулюють в людині надію на майбутнє, бажання жити. Як правило, в релігійних закладах це стандартна формула подібного сполучення знаків, яка підготовлює людину до наступної вербальної сугестії (навіюванню) з боку службовців тієї або іншої релігії.

В результаті такої негласної, попередньої обробки знаками, яка підсилює наступні словесні навіювання, парафіяни, у тому числі й, здавалося б, дорослі, розумні люди з вищою освітою, науковими ступенями, стають довірливими, немов діти. Вони готові прислухатися до будь-яких вигадок людей, одягнених у релігійні шати, навіть не вникаючи в суть: де йдуть навіювання від Тваринного розуму, а де справді даються зерна, що стимулюють їхній духовний ріст.

Анастасія: Так, у такому стані «безвихідності», паніки «потопаючого», людина хапається за будь-яку підсунуту їй соломинку… Виходить, спочатку в індивіді провокується страх, а після маніпулятор демонструє спосіб порятунку від цього страху, причому у вигідному для себе світлі.

Ріґден: Так. Це можна образно порівняти з тим, як людину саджають у камеру і доводять погрозами, побоями до стану психологічного зриву. А після до неї підсилають співкамерника, який обіцяє нібито звільнити її з цього ув’язнення, тому що знає як. Природно, людина переймається до нього довірою, вірою, що той позбавить її від страждань, починає ставитися з пошаною і повагою до свого нового «друга», тому що той дає їй почуття надії, а точніше сказати, підтримує в ній ілюзію швидкого звільнення. Але зверни увагу, співкамерник тільки обіцяє, але нічого не робить для того, щоб справді звільнити людину, оскільки він сам підневільний «раб», який просто виконує свою роботу.

Так і в релігії, її службовці, подібні до «співкамерників», які самі ще далеко не вільні. Але вони, пропагуючи свою релігію, як правило, стверджують, що у людини немає жодного шансу на порятунок, якщо тільки вона не є прихильником їхнього вчення, яка зобов’язана дотримуватися всіх їхніх правил і обрядовості (бути «вічним спонсором», політичним електоратом, що виконує волю їхніх жерців). Людина, слухаючи обіцянки такого релігійного «співкамерника» про свій порятунок, в остаточному підсумку готова виконати будь-яке його прохання, вважаючи це «своїм обов’язком», «своїм бажанням», «своєю усвідомленою участю». Цей механізм маніпуляції ефективний, поки він прихований від свідомості людини. Адже маніпулятор ніколи не зізнається у своїх діях. А якщо це століттями налагоджена система, то, частенько служителі тієї або іншої релігії самі не усвідомлюють, що саме вони роблять і кому насправді служать.

Анастасія: Загалом, прихована маніпуляція релігійних жерців, що мають за мету підкорити своїй владі якомога більшу кількість людей, полягає в тому, що вони спочатку створюють людині відповідні умови і джерело страху, а потім виступають в ролі посередників для тимчасового вирішення, що виник внаслідок цього, внутрішнього конфлікту людини, природно, у вигідній для них формі. Чим більше незрозумілого для людини, чим менша ступінь усвідомленості, що відбувається з нею, тим більший страх це незрозуміле їй вселяє. Більше того, цей процес підсилює і закільцьовує на собі увагу Особистості. Для жерців же, чим більше страху вони наганяють на поневолені їхньою ідеологією народи, тим міцніша їхня влада і більший авторитет, підтримуваний цими ж народами.

Ріґден: Так, просто відбувається найсправжнісінька маніпуляція людськими почуттями, причому на користь Тваринного розуму. Подібні знаки, що негативно впливають на психіку (наприклад, знак агресивної, зворотної свастики), розміщені у таких культових закладах, як правило, в полі зору парафіян. Однак вони розташовані так, що не акцентують на собі увагу, якщо ти про них не знаєш. Вони можуть бути вписані і у візерунки, і в прикраси зовнішнього інтер’єру, у храмовий розпис стін, підлоги, елементи різьблення, ліплення, також нанесені на предмети й одежу священнослужителів тощо.

Треба розуміти, що будь-яка людина на рівні підсвідомості фіксує більшу частину інформації з видимого світу, навіть якщо вона усвідомлено зосереджена на чомусь своєму. Так ось, людина відвідує такі заклади, коли в неї виникає на те внутрішня потреба, під час духовного сплеску або ж бажаючи позбутися своїх внутрішніх (душевних) страждань, які, по суті, є наслідком тривалого домінування в ній Тваринного начала. У такі хвилини людина відкрита і перебуває у стані пошуку допомоги. Але замість духовної допомоги в більшості випадків у подібних закладах вона отримує матеріальні підміни й своєрідну закільцювання свого стану. А саме: негативні знаки підсилюють у ній підсвідомі страхи, що служать релігії, додають до цього свої стандартні вербальні впливи, завдяки яким у людини формуються певні матеріальні бажання і прагнення. Людина зосереджує на цьому силу своєї уваги. А це, у свою чергу, ще більше підсилює вплив на неї задньої і бокових Істот.

Анастасія: Так, негативно впливаючі знаки також провокують і додатково стимулюють у людях механізми (навіювання, наслідування, взаємного емоційного зараження), властиві стихійній поведінці мас. Це інструменти, що активно впливають на психіку людей і створюють відповідну емоційну напругу. А служителі культу за допомогою вербального впливу вже просто формують кульмінацію і розв’язку цих емоцій у потрібному їм руслі. Таким чином, виникає штучно створена психологічна прив’язка, закріплення віруючого за тією чи іншою релігією, його особиста ідентифікація з цим співтовариством.

Ріґден: Вірно. Так що вплив знаків на людину — це загалом лише фізика. Процес їх роботи можна образно порівняти з кнопкою, що включає лампочку. Люди натискають на неї, коли їм необхідно створити певні умови для своєї роботи (зробити штучне освітлення темного приміщення). При цьому вони навіть не розуміють до ладу, як відбувається цей процес, що собою являє електроенергія, яка її істинна природа. Є кілька знаків, які використовувалися з давніх-давен для активації Тваринного начала в людині. Природно, що для суспільства активація подібних знаків нічого хорошого не передвіщає. Але люди самі вибирають, яким емоціям і думкам віддавати перевагу і вкладати в них силу своєї уваги.

Анастасія: Так, горезвісний вибір людський…

Ріґден: Така маніпуляція властива не тільки релігіям, але й багатьом окультним товариствам (латинське слово «occultus» означає «прихований»). У переважній більшості випадків такі товариства принаджують тих, хто жадає мати надприродні сили для задоволення свого егоїзму. До речі, якщо люди звернуть увагу на історію розвитку таємних товариств агресивного спрямування, що прагнуть досягти «необмеженої влади», то помітять, що навіть назви багатьох з них пов’язані з образами Правої або Лівої Істот. Наприклад, таємні товариства «Дракона», «Ягуара», «Леопарда», «Тигра», «Вовка». Навіть більше, їхню містичну основу становлять ритуали, пов’язані з Правою і Лівою істотами. Їхня суть — наділити людину характеристиками і «надприродною силою» того чи іншого агресивного, шанованого в цьому товаристві звіра. Чільну роль тут саме відіграє особистий вибір членів цих товариств, їх ідеологічна або релігійна віра, а також давні магічні техніки з використання можливостей Правої та Лівої істот, які, як правило, знає лише верхівка такого таємного товариства. Це один з багатьох прикладів, як духовні знання узурпувалися окремими особистостями і стали використовуватися в спотвореному вигляді для досягнення земної влади і особистих матеріальних цілей. Як казали давні, раб має тільки одного Хазяїна, а властолюбна людина має їх стільки, скільки існує людей, що сприяють її піднесенню в земній владі, і духів, що сприяють упадку її Душі.

Анастасія: Вже вкотре переконуюся, як важливо, щоб більшість людей розуміла, «хто є хто» у цьому світі, могла відрізняти справжнє духовне від матеріальної підміни, Істину від неправди, Добро від зла…

Ріґден: Так, тоді у людства було б більше шансів уникнути катастрофічних наслідків для цивілізації взагалі. Адже правила гри в матеріальному світі, у тому числі й для окультних сил, виникають на виборі самого людства, точніше його більшості. Ті чи інші окультні сили тільки провокують або ініціюють якісь дії, тобто всього лише запускають програму тієї чи іншої Волі. Але втілюють ці програми в життя самі люди згідно свого вибору, здійснюючи відповідні дії, марнуючи на це час свого швидкоплинного життя і витрачаючи силу, призначену для спасіння своєї Душі.

А для того, щоб у світі розрізняти де Правда, а де Брехня, потрібно працювати над собою, відслідковувати свої думки, контролювати їх, вчитися бачити світ з позиції Спостерігача від Духовного начала. Багато хто з людей, які в пошуках духовного, навіть не розуміють, як система Архонтів спрямовує їхній розум у прямо протилежний напрямок, змушуючи витрачати роки й енергію на зручності матеріальні, тимчасові, замість реального спасіння Душі. На сьогоднішній день, на жаль, більшість людей вибирають владу Тваринного розуму, який спокусив їх матеріальними бажаннями. Вони неусвідомлено втілюють його Волю своїм помилковим вибором тимчасового і безглуздого, своїми ж руками підтримують і зміцнюють владу Архонтів.

Подивися, що пропагують у світі, які здійснюють підміни? Навколо суцільні вивіски й заклики, що збуджують численні матеріальні бажання та стимулюють Его. Але ж людина женеться не стільки за здобуттям матеріального, скільки за відчуттями володіння цією ілюзією, бажанням знайти довгоочікувану стабільність у своєму внутрішньому світі. Але ця стабільність залежить винятково від внутрішньої роботи над собою, від твого духовного самовдосконалення, а не від зовнішніх обставин. Простий приклад, закрий очі і уяви, що в тебе є все: палаци, корпорації, влада над народами. А потім відкрий очі, подивися навколо — і ти зрозумієш, що це була ілюзія, яка дуже швидко закінчилася. Так і життя промайне, і все дуже швидко закінчиться. І чи варто заради цієї ілюзії обтяжувати власну Душу, прирікати себе на тривалу, післясмертну агонію, мучення протягом віків у вигляді згустку негативних емоцій, які ти ж сам у собі і сформував у гонитві за ілюзіями Тваринного начала?

Досить глянути на навколишній світ, які підміни здійснює Тваринний розум для тих, хто начебто бажає рухатися в бік духовного саморозвитку, але в той же час бажає ще й матеріального. Загалом ці люди нестабільні у своїх намірах, їхні духовні пориви легко перенаправляються в русло матеріальних інтересів. Зверни увагу, до чого вони прагнуть у повсякденності, чому приділяють свою увагу, надаючи статусу першочергової значущості у своєму дні? Хто стурбований посиленням особистого впливу на людей, утвердженням власної значущості, заробітком на духовних знаннях, хто зайнятий очищеннями організму, хто до захриплості сперечається про вегетаріанство, хто зосереджений на схудненні, хто вправляється у різних системах «з покращення здоров’я» з егоїстичними амбіціями та порожнім внутрішнім наповненням. Хтось чіпляється за секти, релігійні течії, знову ж тішачи свій слух лукавими обіцянками воскресіння в улюбленому тілі. Хтось медитує, притягуючи собі багатство, удачу, щастя, здоров’я. Хтось через домінацію в ньому Тваринного начала, від дурості своєї починає уявляти себе «освіченим», обізнаним у багатьох «духовних питаннях», змішувати відомі йому різні медитативні техніки, плутати грішне з праведним. А що в основі всього цього? Гординя, утвердження власної значущості в тримірному світі, таємне бажання влади над кимось.

Анастасія: Так, підміни зараз відбуваються в глобальних масштабах. Досить подивитися, які саме психотехніки пропагують у суспільстві і популяризують світові ЗМІ, щоб у цьому впевнитися особисто. Адже це загалом звичайні архонтські прийоми, так би мовити, «медитації» для мас на залучення матеріальних благ.

Ріґден: Сумно те, що більшість людей навіть не переймаються питанням, а чому культивується саме така матеріальна спрямованість? Чому на піар цих ідей не шкодують грошей, купуючи необхідні «авторитетні» думки відомих на весь світ людей? Чому ці ідеї обертаються навколо задоволень улюбленого тіла, створення навколо себе комфорту й егоїстичного світу себелюба? Відповідь проста: щоб людина наслідувала цю поведінку, витрачала час і сили свого життя, грубо кажучи, на банан посмачніше, та щоб при цьому ще й шерстка її лисніла та блищала. Однак, як у будь-якому обмані, ніхто не розповідає, які наслідки очікують людину потім, коли вона своє життя розтратить, як дурна мавпа на пошуки смачного банана, а її улюблене тіло просто, як і будь-яка тварина, умре. А ось вона, як Особистість, не ухилиться від своїх страждань і їй занадто дорого доведеться заплатити за марно прожите життя.

А що таке щоденна духовна робота над собою? Це насамперед звичка контролювати свої думки, а не засуджувати чужі. Людина, як правило, часто помічає прояви Тваринного начала в іншій людині. Але не обтяжує настільки прискіпливою увагою до самої себе, не намагається розібратися у своїх реакціях на зовнішні і внутрішні провокації Тваринного начала, не вважає за необхідне посилено працювати над собою в кожному дні. Тільки змінюючи себе внутрішньо, працюючи над собою, можна зрозуміти реальні процеси видимого і невидимого світів, усвідомлено йти духовним шляхом. Інакше кажучи, внутрішні зміни повинні бути, насамперед, у самій людині, у цьому зміст її духовного розвитку! Інше все другорядне. За тілом, як за будь-якою машиною, безумовно, треба стежити, але лише для того, щоб доїхати до мети. І не більше. Потрібно знати і не втрачати з поля зору істинну мету свого життя, яка полягає в духовному звільненні. Це найважливіше для будь-якої людини. Коли людина починає пізнавати себе, вона починає пізнавати і багатоскладовість своєї структури, і її призначення. Можна сказати, що все сприяє тому, щоб людина зробила свій усвідомлений вибір, стала новою Духовною Істотою. У цьому перетворенні вагому роль відіграють її чотири основні Істоти.

Анастасія: Так, у різних народів світу є досить багато відомостей, збережених в різних ритуалах, містичних практиках, священних переказах відносно чотирьох Істот і духовного Центру. До речі, згідно з різними переказами кожен народ розміщував ці чотири Істоти з орієнтуванням Передньої істоти на певну частину світу. Не могли б ви пояснити читачам цей момент. Чому у людей, що населяли різні куточки земної кулі, було своє розуміння такої орієнтації?

Ріґден: Якщо говорити в цілому, то орієнтація за сторонами світу цих Істот, присвоєння їм того чи іншого кольору і так далі, залежали від місцевих традиційних переваг, звичаїв, загальних вірувань того чи іншого народу, які складалися протягом століть на підставі священних переказів їхніх предків. Наприклад, південь у тих же китайців вважався найбільш почесною стороною світу, тому у бік півдня вони розміщували символи, які відповідали Передній істоті. Для шаманів північних народів (Сибіру) головним напрямом під час виконання ритуалів, куди вони спрямовували своє обличчя (Передню істоту), як правило, була Північ. А ось для шаманів південних, східних народів Азії — Південь або Схід. Для індіанців Мезоамерики — головною стороною світу вважався або Схід, або Захід, залежно від місцевих традицій тих чи інших племен. Загалом, куди людина традиційно повертається обличчям, виконуючи духовну практику, релігійний ритуал, обряд тощо, там і її Передня істота. Звичайно ж, читаючи міфологію, потрібно розуміти, де народний фольклор, а де реальні знання, бо згодом додавалося багато намуленого, плутаного від людського глузду, головно внаслідок наносного розуміння асоціативних прикладів. Але все ж і сьогодні можна знайти досить багато цікавих згадок, у тому числі й щодо таємних знань про чотири Істоти людини.

Анастасія: Подібні знання можна відшукати в тотемічних джерелах, міфологічних уявленнях народів Європи, Азії, Африки, Америки…

Ріґден: Абсолютно правильно. У більшості випадків малі народи, що проживають на тих або інших континентах, внаслідок своєї досить тривалої ізольованості від контактів з представниками «цивілізованого суспільства» (через несприятливі кліматичні умови або недоступність для мандрівників місць їхнього проживання) змогли зберегти знання своїх предків. Це в деякому сенсі їх врятувало, тому що «цивілізація» не мала уявлення про існування цих народів і їхніх культур. Відповідно, їхні унікальні знання не були тотально знищені «вогнем і мечем» черговою новою панівною у «світовій цивілізації» релігією, як це сталося з прадавніми знаннями інших народів.

Анастасія: Авжеж, як то кажуть, немає зла без добра. Зате тепер є прекрасна можливість порівняти, що було колись і що є зараз і перейнятися питанням, чому представники всіх сучасних релігій стверджують, що «духовні знання» є тільки у них і більше ні в кого на світі. Якщо об’єктивно підійти до цього питання і розібратися в ньому у стані розширеного сприйняття світу, то стане очевидним, що Знання то скрізь були одні й ті ж, тільки люди надали їм різну форму і назвали їх «своїми».

Адже всяке оновлене духовне Вчення, по суті, формувалося з урахуванням основних таємних знань, які давали в минулому різним народам. І лише коли жерці переробляли це Вчення і втілювали його у форму панівної релігії, отоді й змінювалася ідеологія. По суті, вони звужували народам світосприйняття, аж до провокування в масах фанатизму, бездумного знищення спадщини їхніх предків, всього того, що не відповідало канонам нової релігії.

Ріґден: Безумовно… Але, що я хочу відзначити. Незважаючи на таку роботу жрецтва зі знищення духовної спадщини різних народів, навіюванню новим поколінням, що всі колишні вірування є «віровідступництвом і єрессю», базові знання про чотири Істоти наявні в таємних знаннях практично всіх нинішніх світових релігій. Це можна простежити за непрямими ознаками того, що пропонується зараз масам у вченні, філософії, ідеології тієї чи іншої релігії. Треба розуміти, що жерці будь-якої релігії будуть нав’язувати масам лише те, що їм вигідно, що буде зміцнювати їхню владу серед людей, а не всі ті знання, які їх попередники самі колись запозичили в інших популярних релігій. Тим більше, серед мас жерці ніколи не будуть поширювати первісне духовне Вчення, що незалежно веде людину до духовного звільнення. Але на основі привабливих духовних зерен цього Вчення вони й формують ті або інші релігії. При формуванні самої релігії, як інституту влади, багато чого переробляється в первинному Вченні і змінюється на догоду релігійній владі жерців.

Наприклад, візьмемо буддизм. На перший погляд, читаючи загальну філософію буддизму, здається, що ця світова релігія робить акцент саме на самостійному пізнанні людиною світу й себе. Адже в ній представлені для мас найрізноманітніші практики, «що ведуть до просвітлення», які, до речі, були сформовані на основі знань інших більш давніх релігій Індії. Але це відчуття триває, поки ти не стикаєшся з реаліями сьогоднішнього дня в цій релігії, а також зі жрецькою структурою цієї світової релігії. Якщо людина не відрізняє Духовне начало від свого Тваринного начала, якщо не бачить підміни від Тваринного розуму, їй важко зрозуміти, в чому прихований підступ та суттєва різниця між первісним вченням того ж Будди і релігією буддизму, яка це вчення, так би мовити, привласнила.

Так ось, про чотири Істоти людини згадується і в загальноіндійській сакральній традиції, і в буддійському релігійному трактуванні вчення Будди. До вищих знань у релігійних вченнях про медитативні практики в індуїзмі та буддизмі належать: набуття інтуїтивного знання — надсвідомості (на санскриті в українській транскрипції звучить як «абхіджня»), пізнання світу через особливий змінений стан свідомості, стан цілісності, об’єднання («самадхі»). Набуття інтуїтивного знання трактується як осягнення істини, єдності світу, досягнення тотожності п’яти категорій: ясновидіння, яснослухання, володіння надприродними здібностями, читання чужих думок, пам’яті про минулі життя. Згадується, що досконала людина здатна впливати на весь цей матеріальний світ аж до сьомого виміру або, як записано в давньоіндійських трактатах, «аж до Небес Брахми», адже шлях на «Небеса Брахми» починається із зречення від прив’язаності до Шести Світів Пристрастей «колеса буття»…

Анастасія: По суті, у цій тотожності п’яти категорій викладається підсумок роботи з чотирма основними Істотами і центром (Особистістю). Власне кажучи, розглядається результат певного етапу духовної роботи людини, коли ці Істоти вже перебувають під її контролем, а людина наближається до стану виходу з шести вимірів.

Ріґден: Абсолютно вірно. Людина, працюючи над собою, змінюючи та вдосконалюючи себе у духовному напрямку, досягає певних ефектів, які дають їй додаткові можливості в пізнанні світу.

Анастасія: Так, наприклад, Особистість (центр) у процесі освоєння духовних практик набуває здатності «ясновидіння», тобто споглядання внутрішнім зором з позиції Спостерігача від Духовного начала будь-яких форм, незалежно від відстані й часу, а також бачення реальної суті події або явища. Це справді так і є, враховуючи навіть свій більш ніж двадцятирічний практичний медитативний досвід, а також досвід тих людей, з якими я мала честь осягати Ваше Вчення, ті споконвічні духовні Знання, про які Ви повідали. Таке ясновидіння передбачає, в тому числі, одночасне споглядання об’єкта в різних вимірах, розуміння першопричини його появи, трансформації тощо. Досягаючи такого стану інтуїтивного знання, людина усвідомлює, як управляти Передньою істотою, що, у свою чергу, проявляє в ній здібності розуміти, інтуїтивно відчувати будь-яку істоту з позиції Спостерігача від Духовного начала, а також вступати з нею у контакт, незалежно від відстані й часу.

Ріґден: Правильно. У релігійному трактуванні буддизму це позначено як набуття божественного слуху (яснослухання), що дозволяє розуміти людей, які розмовляють невідомими мовами, чути звуки світу навіть на далеких відстанях. Справа в тому, що звук, згідно з індійською міфологією, є своєрідним символом, пов’язаним з космічними ритмами. «Той, який слухає звуки світу» — це той, хто знає їх і вміє виявляти космічні ритми. Вважається, що все взаємозалежне і пронизане тонкими космічними вібраціями. Змінюючи себе, свою малу сферу, людина вносить зміни у велику сферу.

Анастасія: Ну, в принципі так, людина, яка судить про явища світу в рамках мислення жителя тримірного виміру, буде це сприймати як набуття «божественного слуху». Справді, знання про чотири Істоти відображені у філософському вченні буддизму, щоправда, у трохи прикрашеному вигляді, і тим не менше. Якщо навіть розглянути згадані категорії (ясновидіння, яснослухання, володіння надприродними здібностями, читання чужих думок, пам’ять про минулі життя), то виявляється, кожна з них вказує на можливості конкретної Істоти.

Про це я можу судити з практичного досвіду нашої групи. Наприклад, коли ми освоювали медитативну техніку з «тунелювання», у якій була задіяна Задня істота, то фактично мали можливість довідатися про своє минуле і навіть частково «зняти» інформацію про минулі життя своїх субособистостей. У філософії буддизму під набуттям «пам’яті минулих життів» мається на увазі «знання про свої минулі народження і пам’ять своїх попередніх тимчасових станів».

А щодо можливостей Лівої і Правої істот, то в нас свого часу був дуже гарний наочний приклад — це духовна робота тієї четвірки ратників, яких ви навчали мистецтву воїна Геліара. Ось тоді я й зрозуміла, як контроль людини над Лівою істотою розкриває в ній такі здібності, як знання і читання чужих думок. За великим рахунком, це не тільки розкриття цих здібностей, але й чуттєве сприйняття структур тонкого світу, а також здійснення впливу через них. Я наочно побачила, як приборкання Правої істоти строгим контролем своїх думок і певними медитативними практиками приводить до впливу на грубі структури світу, відкриттю певних «надприродних» можливостей, які, по суті, є побічним результатом, який набувається у ході духовного розвитку.

Але найбільше мене вразила духовна стійкість цієї четвірки: набуття відмінних професійних навичок не розхитало їхніх духовних намірів, чого, на жаль, не скажеш про деяких людей, з якими мені довелося працювати в наступних групах. Було, звичайно, всяке, в тому числі й повчальний досвід навчання. Наприклад, два роки наполегливої роботи моєї групи дали конкретні результати. Але це також засвідчило факт, що деякі люди з групи, по суті, виявилися не готові до розкриття в собі таких феноменальних можливостей. Їхню свідомість захопив миттєвий успіх, відчуття власної значущості, гордині. Вони почали таємно мріяти про свої перспективи, пов’язані з людським світом. Загалом, пішов перекіс у бік Тваринного начала. І головне, втратилася щирість, бажання досягнення саме духовної мети. Просто почалося словесне прикриття шляхетними намірами на тлі явних атак від Тваринного начала. Навіть малий успіх, по суті, спровокував втрату їх контролю над Тваринним началом. Але в той же час це був гарний урок для тих, хто вміє усвідомлювати свої помилки і непохитно тримається духовного напрямку. Такий досвід дарує можливість іти згодом духовним шляхом більш зріло та усвідомлено.

Ріґден: По суті, проходячи етап пізнання Правої і Лівої істот, людина замість контролю над ними ризикує сама потрапити під контроль цих досить розумних Істот, спокусившись бажанням мати невидиму силу і владу над іншими людьми. І як наслідок, захопитися цим, розтратити все життя, що залишилося, на досягнення тимчасового результату, втративши при цьому можливість свого звільнення, виходу з кола перероджень. Це своєрідна пастка для людей, що сумніваються у своєму головному виборі.

Видавничий дім СЕНСЕЙ