АЛЛАТРА. Частина 11

Анастасія: Ви зробили акцент на тому, що людина провокує, як Спостерігач, ці зміни своїм вибором у тому або іншому напрямку. Але саме вона Спостерігач. І саме вона провокує, тобто додатково спонукає щось, що вже є.

Ріґден: Абсолютно вірно. Людина постійно вибирає між духовним світом з його силою, що йде від Душі, і матеріальним світом з його ілюзорними іграми Тваринного розуму, який, так чи інакше, намагається перенаправити життєву енергію людини на свої потреби. Це дві головні сили, які творять у матеріальному світі в такому своєрідному умовному протистоянні, а людина, як Спостерігач, усього лише поставлена на межу вибору між ними. Причому для істот матеріального світу, що становлять частину Тваринного розуму, ці сили непомітні, а ось для людини — доленосні, тому що власне в ній є частинка Вічності (Душа), і вона має можливість стати безсмертною Духовною Істотою.

Анастасія: Отже, головний доленосний момент для людини, — яким думкам і діям вона приділяє увагу у своєму кожному дні.

Ріґден: Абсолютно правильно. Для кращого розуміння поясню, що таке вибір людини між двома головними силами на образному прикладі користувача інтернету. Коли людина зосереджує на чомусь свою первинну увагу, тобто здійснює вибір, вона не помічає, як вона цим провокує початок змін у першому вимірі. У нашому прикладі це рівносильне натисканню пускової кнопки комп’ютера, у якому запускаються невидимі для людини процеси. Отож, саме увага людини запускає на рівні першого виміру процес руху. З нього все починається. Ця первинна увага Особистості — первинна сила Спостерігача, це його свобода: на чому зосередив первинну увагу, те й активував. Людина не усвідомлює всієї важливості дій, що відбулися на рівні першого виміру, але зате потім цілком реально відчуває їхні наслідки на своїй долі.

Коли людина включає комп’ютер, як наслідок через якийсь час на екрані з’являються знаки, символи різних програм, що зберігають якусь інформацію. А якщо це, наприклад, інтернет, то перед очима користувача виникає безліч таких символів і знаків, за кожним з яких приховується більш об’ємний шар інформації. Інтернет у цілому являє собою складний взаємозв’язок зі світом, але… через різні кореневі (базові) сервери, що належать певним «авторитетним» організаціям, людям, які таємно або явно їх фінансують. Все це засноване на розповсюдженні тієї чи іншої ідеології. До речі, відоме сьогодні будь-якому «мешканцю» інтернету таке поняття, як «доменне ім’я», пішло від латинського «dominium» — «володіння». Над усим цим користувач інтернету, як правило, не замислюється, занурюючись в потік наданої йому на вибір інформації. Він бачить частковості, але не бачить загального, а даремно. Так ось, поява знаків, символів і різних програм комп’ютера, коротких рекламних текстів інтернету, що приховують за собою цілі шари інформації, — це подібне до взаємодії уваги людини з інформацією на рівні другого виміру. У матеріальному світі, якщо глобально розглядати всю цю інформацію другого виміру, це буде всього-на-всього різна форма прояву програм або від Тваринного начала, або від Духовного начала. У людини ж є свобода вибору. Щось із цього просто приваблює її увагу, а щось її і стримує. В результаті з усього різноманіття, як в шукачеві інтернету, вона «відкриває» лише ту інформацію (зосереджуючись на ній), яка найбільше захопила її увагу.

З позиції третього виміру людина цим здійснює свій Вибір, тобто активує процес отримання інформації в другому вимірі. Активуючи цю інформацію, вона починає «жити» нею на рівні третього виміру. Інакше кажучи, як Особистість впускати в себе цей потік інформації, який у свідомості проявляється у вигляді різних образів, емоцій, бажань, думок і починає жити в ній, як розумній істоті. Це штовхає людину на певні дії в рамках програми цієї Волі ззовні. Тієї самої однієї із численних програм, якою ця Воля і привернула її увагу до себе в другому вимірі. Як тільки вона їх впустила, це рівносильне тому, що вона надала перевагу роботі в тій чи іншій програмі і почала там переміщати курсор (свою увагу), задіявши різні функції (мислеобрази, бажання, емоції). А переміщення курсору — це, як я вже казав, рівносильне творенню, завдяки езоосмосу, непомітних для людини на перших етапах дій, які потім перетворюються для неї в події її долі. Усвідомлено людина не сприймає те, що саме вона змінює докладанням сили своєї уваги до обраної нею програми ні в першому вимірі, ні у вищих вимірах. Але вона, як Особистість, що здійснила вибір у нинішній момент часу, розтрачує на втілення цієї Волі ззовні свою життєву силу, працюючи за цією програмою.

Анастасія: А ось це дуже суттєвий момент. Якщо розглядати глобально це питання, то, виявляється, нам тільки здається, що ми володіємо волею, у понятті сили творення, творчої діяльності розуму чи, як кажуть у психології, як «самодостатнього (що має цілком самостійне значення) джерела людської активності, яке обумовлює незалежність поведінки від об’єктивних причин». Цікаво, що ті ж психологи пов’язують волю з контролюванням власної поведінки, яке, як вони вважають, стає можливим завдяки використанню штучних «засобів поведінки» — знаків.

Ріґден: Те, що ми вважаємо власною волею — це ілюзія нашого сприйняття з позиції мислення індивідуального розуму тримірного виміру. Якщо розглядати на нашому прикладі, людина всього-навсього своїм вибором активує вхідні в неї потоки інформації та витрачає свою життєву силу на втілення цієї Волі. Воля, чи то вихідна від Духовного начала (світу Бога), чи вихідна від Тваринного начала (Тваринного розуму) — це сила ззовні, точніше сказати, це інформаційна програма, впроваджена в якусь структуру, яка її і виконує. Підміна від Тваринного розуму полягає в тому, що Особистість людини сприймає форми проявів однієї з цих двох глобальних сил, як власну волю, якої насправді вона не має.

Анастасія: Інакше кажучи, те, що людина вважає власною волею і непомірно цим пишається, такою не є. Це всього лише сила, що увішла у неї іззовні за допомогою інформації, яку вона вибрала. Вона активує в ній почуття, емоції, думки, які штовхають її на ті або інші дії в рамках програми цієї Волі, що пов’язана з витратами життєвої енергії.

Ріґден: Цілком правильно. Люди, перебуваючи під впливом гордині від Тваринного начала, люблять уподібнювати себе до вищих сил, наділених власною Волею. Але далеко не кожен задається запитаннями: «З чиєї волі насправді здійснюється та або інша дія?», «Хто підштовхує на ці думки?», «Хто породжує ті чи інші бажання?», «Хто в мені протистоїть і кому?», «Хто ставить запитання, і хто на них відповідає?». І вже зовсім одиниці тих, хто розбирається в собі, розуміючи процес протистояння між Тваринним началом і Духовним началом, між Волею, що йде від духовного світу, і Волею від Тваринного розуму. Звичайно, Тваринний розум сильний, але це не порівняти з основною силою зі світу Бога. Якщо така явно проявляється, Тваринний розум не має сил протистояти їй прямо, але здатен відволікати її Провідника (людину, що йде духовним шляхом) своїми «дурничками», щоб збити з правильного напрямку, зачепити якимись черговими ілюзіями і так далі. Зачатки прояву волі у плані творення з’являються в людини тільки тоді, коли вона, визріваючи духовно, виходить з-під влади Тваринного розуму, тобто із шостого виміру, потрапляючи в сьомий. І то, це буде не прояв «волі» як такої у нинішньому людському розумінні, а просто нова якість і розширення можливостей Провідника божественної Волі.

Анастасія: Так, такі підміни від Тваринного розуму супроводжують людину, як істоту, що живе в матеріальному світі, на кожному кроці. Якщо людина не працює над собою, вона просто на вітер розтрачує своє життя на матеріальні бажання, на тимчасове і смертне.

Ріґден: З одного боку, звичайна людина прагне впливати на події свого життя, прагне змін долі в кращий бік. Але все це потреби духовного боку, які її мозок з успіхом перевертає у бік Тваринного начала. Внаслідок такого «переверненого» розуміння, людина замість духовної свободи вже прагне «свободи» у рамках матерії: багатства, слави, задоволення свого егоїзму, повної чаші свого тимчасового буття. Якщо людина тривалий час концентрується на своїх матеріальних бажаннях, з року в рік докладає багато зусиль до їхнього виконання, то рано чи пізно відбувається ланцюжок подій, який приводить до бажаного результату, навіть коли він на той час стає людині вже й не потрібним. Іншими словами, Особистість може проявляти певний вплив у тримірному вимірі, досягати бажаного, але цей процес супроводжується величезними витратами сили, енергії і тривалий у часі. Але тут питання в іншому, чи варто життя і свої колосальні можливості витрачати на досягнення тимчасових матеріальних бажань тіла?

Анастасія: Деякі читачі запитують: «А в чому сенс мого життя? Навіщо я тут? Невже тільки щоб посадити дерево, побудувати будинок і виростити дітей?» І самі ж у своїх міркуваннях відповідають, що якщо це були б основні цілі існування людини на землі, то, по-перше, їй не потрібна була б настільки складна будова матерії, у тому числі така «зверхнадлишкова» організація мозку, що включає в себе різні рівні стану свідомості. По-друге, логічно припустити, що всі, хто вже має будинок, дітей і особистий сад, були б щасливі і задоволені своїм життям. Але ж в основному ці люди і задають такі споконвічні питання, не знайшовши задоволення в реалізації бажань своєї молодості.

Ріґден: Зміст людського життя зовсім не в розмноженні і благоустрої — це всього лише природні інстинкти будь-якої тварини, яка генетично запрограмована створити собі нору, гніздо і так далі для того, щоб виростити потомство. Людина — це більше, ніж тварина, її зміст — стати духовною безсмертною істотою.

Але людина в гонитві за своїми матеріальними бажаннями безповоротно розтрачує два цінні фактори: час і життєву енергію. Звертаю увагу, що вони витрачаються безповоротно (!) і, відповідно, втрачаються певні можливості. Людина на свій вибір, звичайно, вільна розтрачувати наявну в неї життєву силу на програми Тваринного начала в цьому ілюзорному тримірному просторі. Але в результаті вона прогавить головне: навіщо і заради чого прийшла у цей світ. Але ж людині дається стільки часу і стільки сил, скільки їй необхідно для того, щоб звільнити свою Душу, навіть більш того, з запасом на можливі помилки в процесі набуття її Особистістю власного досвіду. Образно кажучи, час і життєва енергія — це як бензин для машини (тіла), якого вистачає проїхати рівно з пункту А в пункт Б з невеликими відхиленнями, враховуючи складність шляху. Але якщо ти замість цього напрямку поїдеш у зворотний бік (присвятиш життя своїм матеріальним примхам), наприклад, щоб зробити тюнинг своєї машини (задовольнити егоїзм) у майстра — Тваринного начала, то в результаті час і енергія, відведені тобі, закінчаться. В кінцевому підсумку, ти будеш такий «гарний» валятися на автосмітнику (субособистостей), так само, як і інші, навколо, іржавіти й гнити. А міг би цілеспрямовано використати цей час і енергію для того, щоб добратися в пункт призначення Б, де б і звершилося твоє остаточне перетворення в зовсім інше — Духовну Істоту.

Анастасія: Як ви колись казали, який би маленький світ власної влади не побудувала собі людина в матеріальному світі, він тимчасовий і швидкоплинний. Усе в цьому світі скінченне: руйнуються цілі галактики, зірки й планети, а тіло людини і поготів смертне.

Ріґден: Людям важко зрозуміти миттєвість свого існування, вони бояться навіть думати про смерть. Але ж смерть для людини — це всього лише інша форма життя, це результат прижиттєвого вибору. Людині, у якій домінує Тваринне начало, важко зрозуміти, що є щось більше, ніж цей матеріальний світ. Але коли Особистість працює над собою і в результаті стикається з духовним світом, то їй приходить розуміння, що саме духовний світ і є справжньою, головною силою, яка творить, а решта в житті людини — це ігри Тваринного розуму, погоня за примарною ілюзією.

Анастасія: Так, скільки цікавих і справді важливих Знань, які дають зовсім інше уявлення не тільки про видимий, але й невидимий світ.

Ріґден: Безумовно. Але, мабуть, повернемося до нашої розмови про конструкцію людини в невидимому світі. Людина, як і інші інформаційні об’єкти матеріального світу, починаючи від гігантських зірок і закінчуючи дрібними частинками, має певні проекції, свої мовби «дзеркальні» відображення в енергетичному плані. Різні народи в різні епохи позначали їх по-своєму, описуючи чи позначаючи в літописах таємних знань, священних текстах і малюнках невидиму структуру людини. Умовно назвемо ці живі проекції «Істотами», оскільки вони цілком розумні (причому навіть більше, ніж людина собі це припускає), мають свої характеристики. За своєю суттю ці Істоти являють собою енергоінформаційні структури, певні локальні центри. У невидимій конструкції людини це такі ж її невід’ємні частини, як, наприклад, у фізичному тілі голова, руки тощо. У центрі конструкції (посередині всіх проекцій людини) перебуває Душа.

Істоти є енергоінформаційними структурами і відіграють важливу роль, як у житті людини, так і в її післясмертній долі. Вони володіють величезними можливостями, пов’язані з іншими вимірами, де взаємодія відбувається на тонкому енергетичному рівні. Завдяки їм людина може здійснювати вплив на світ з позиції вищих вимірів матеріального світу, аж до шостого. Істоти людини позначають за місцем їх розташування навколо конструкції, а також умовної орієнтації відносно її фізичного тіла: Передня, Задня, Права й Ліва. Вони представляють основні поля, скажемо так, «живі боки» чотиригранної зрізаної піраміди в загальній конструкції людини. Орієнтовно перебувають на відстані витягнутої руки від фізичного тіла людини у відповідних до своїх найменувань напрямках: спереду, позаду, з боків (праворуч і ліворуч).

Знання про них з давніх-давен вважали сакральними. У міфології народів світу є багато різних згадувань про це, починаючи з давнини й до наших днів. Наприклад, ці відомості можна знайти в космологічних міфах і переказах народів світу, ритуальних обрядах магів, шаманів, жерців, заклинателів. Зокрема, в описах останніх часто говориться про те, що людина, яка виконує певний традиційний ритуал, звертається до чотирьох стихій або сторін світу, чотирьох помічників-духів людини тощо. При цьому в багатьох випадках сполучною ланкою є середина: у священних переказах — це Душа, як середина енергетичної конструкції людини, «п’ятий центр» (в інших випадках згадують як «перший центр»); а в практичних ритуалах — це свідомість Особистості.

Так от, зовнішні дії такої людини-заклинача — це, як правило, або театральна гра, розрахована на публіку, або наслідування втраченим знанням без розуміння суті, або просте їх приховування. Насправді ж основна дія відбувається в людині, у її внутрішньому світі. За допомогою певних знань і практик вона просто збирає себе в єдине ціле і керує цими Істотами. Сама ж Особистість є «центром управління». Завдяки такому з’єднанню можливості людини в невидимому світі значно розширюються. Звертаю увагу, що ці Істоти не є астральними двійниками людини.

Кожна з чотирьох Істот являє собою, скажемо так, певне енергетичне поле. Образно кажучи, це «прозорий згусток», який може перетворитися в будь-яку мислеформу, яку задасть людина: дзеркальне відображення самої людини чи якийсь образ тварини, чи духу тощо. Можна сказати, що людина при виконанні певних медитативних технік, знаходячись у зміненому стані свідомості, задаючи якійсь з Істот певний мислеообраз і концентруючи на ньому свою увагу, матеріалізує її.

Анастасія: Виходить, по суті, це перехід зі стану енергетичної хвилі в матеріальну частинку: як тільки Спостерігач концентрується на Істоті, то відбувається процес перетворення енергії в тонку матерію. Відповідно, вона набуває мислеформу (вкладений у неї людиною образ).

Ріґден: Так, при цьому повністю зберігається її зв’язок з невидимим світом. Як я вже казав, кожна з чотирьох Істот має свої характеристики і проявляє певний зв’язок між видимим і невидимим світом.

Передня Істота розташована спереду на відстані витягнутої руки від фізичного тіла людини. Вона пов’язана з життям людини тут і зараз (як у третьому, так і у вищих вимірах), з її рухом з теперішнього в майбутнє. Це своєрідний вектор, покажчик життєвого шляху. Якщо людина вибирає духовне, то цей шлях має одновекторний, сфокусований напрямок, як прагнення вперед, до вищого і кінцевого результату — злиття Особистості з Душею, тобто духовного звільнення. Ця Істота відповідає за саморозвиток людини, за духовний рух. Вона має своєрідне емоційне забарвлення — віри, духовної любові, надії на майбутнє. Якщо наміри людини на духовному шляху стійкі, то вона служить їй і дуже гарним захистом від зовнішнього невидимого впливу чужими чи сторонніми агресивними Істотами. Її активацію можна помітити за станом самої людини: коли вона відчуває себе одухотворено, коли в неї спостерігається сплеск позитивних емоцій, глибинних духовних імпульсів.

У переказах народів світу Передню Істоту часто позначали як єдинорога, а також стихії (духу) неба, повітря, зображували у вигляді вільного птаха (того ж сокола чи міфічного грім-птаха, фенікса). Символ птаха служив у культурах багатьох народів і як позначення Душі, божественної Істоти, духу життя, духу неба, свободи, сходження, натхнення, пророкування, пророцтва, зв’язку між «космічними зонами».

Анастасія: Справді, адже ще в епоху верхнього палеоліту зображували птахів, часом акцентуючи увагу на сакральному характері цих позначень. В епоху неоліту їх також малювали в комбінації з солярними (сонячними) знаками, які ставили над птахами.

Ріґден: Абсолютно вірно, що якраз і вказує на особливу значущість цих малюнків, якщо звичайно, людина володіє знаннями про таємні знаки. Так ось, про Передню Істоту… Знання про роботу чотирьох Істот значно розширюють можливості людини. Часті втрати сліперів трапляються через відсутність базових знань у цих питаннях. Наприклад, більшість сліперів діють через Передню Істоту, навіть не здогадуючись про це. І цим роблять велику помилку, яка призводить до низького результату їхньої роботи, марної трати часу, великих витрат енергії, що часто-густо є причиною швидкого летального кінця оператора. Більш досвідчені сліпери діють через свою Ліву Істоту. Але про неї — трохи пізніше.

Анастасія: Про сліперів мало хто знає в суспільстві. Це ж засекречений спецпідрозділ у структурах держбезпеки цивілізованих країн. Взагалі дивовожно, у світовому співтоваристві повсюдно проводиться політика «матеріалізації свідомості населення», висміюється навіть сама «крамольна думка» про заснування науки з вивчення енергетичного тіла людини, про існування якого знали ще з давніх-давен. І на цьому тлі відбувається посилений розвиток майже у всіх цивілізованих, конкуруючих одна з одною країнах таких спецпідрозділів. Адже їхні фахівці здатні добувати інформацію, не виходячи з кімнати, енергетично впливати на окремих особистостей чи здійснювати охорону перших осіб цих країн.

Ріґден: Тому що ключове слово і в цьому питанні — «політика», тому ці знання і недоступні народам. До речі, знаєш звідки виник цей спецтермін — «сліпер»? Як то кажуть, як назвеш корабель, так він і попливе. Слово сліпер було запозичене зі скандинавської міфології. Верховним богом там вважався Одін. Він був богом мудрості і батьком чаклунства, магічних заклинань, знавцем рун і переказів, жерцем, носієм магічної сили, володів шаманською «інтуїцією», магічним мистецтвом, хитрістю й підступництвом, був «володарем людей». Пізніше виступав і як покровитель військових союзів, і як сіяч військових чвар. Отож, Одінові належав восьминогий кінь Слейпнір (Ковзаючий). Він міг блискавично домчати свого хазяїна зі світу богів (Асґард) у потойбічний «темний світ», світ мертвих (Ніфльхейм), світ людей (Мідґард), тобто ковзати між світами. Саме на Слейпнірі, згідно переказів, Одін брав участь в «кінному змаганні» з велетнем.

Анастасія: Авжеж, у світі людей нічого не змінюється, все ті ж політичні, жрецькі змагання за рахунок сили й шиї народу тривають досі. Шкода просто людей, які працюють на цю жрецьку структуру і розтрачують свою унікальну силу в нікуди, на примхи людського розуму, поневоленого Тваринним розумом.

Ріґден: Що поробиш, люди самі роблять свій вибір. Як кажуть на Сході: «Хто не знає Істини, чия думка нестійка і віра коливається, мудрість того не робиться досконалою». Але повернемося до теми розмови.

Задня істота розташована позаду на відстані витягнутої руки від фізичного тіла людини. Це своєрідний спостерігач теперішнього і «літописець» минулого. Вона пов’язана із сьогоденням і минулим людини, накопиченою інформацією, причому протягом не тільки цього життя. Минуле для неї — це база інформації, сьогодення — це контроль і відстеження інформації, так би мовити, в режимі онлайн, тобто тут і зараз. Задня Істота є своєрідним порталом. Це «Спостерігач», який безпосередньо пов’язаний з шишкоподібною залозою (епіфізом). Завдяки цьому порталу, володіючи певними медитативними техніками, можна здійснити «тунелювання» в будь-який момент минулого. Задня істота зазвичай зображується у вигляді риби, тюленя (наприклад, у традиціях народів Півночі), ящура, слона, черепахи, позначається стихією води, того, що занурює вглиб минулого. У тих же сибірських народів збереглися міфологічні згадування про своєрідне протиставлення птаха і мамонта, а у шумерів — птаха і риби. Задня істота може також позначатися як дух з людським обличчям, як символ людського минулого.

Права істота знаходиться на відстані витягнутої руки праворуч від фізичного тіла людини. Це, по суті, одна із складових частин Тваринного начала в людині. Точніше сказати, Права істота має декілька якісно різних функцій, прояв яких залежить від того, що домінує в людині: Духовне начало або Тваринне начало. Права істота дуже тісно пов’язана з цим світом. Основні емоційні характеристики її прояву при домінації Тваринного начала в людині — агресія, зневіра або страх. Якщо вона належним чином не контролюється самою людиною, то вона часто-густо піддається її «нападам». Останні відчуваються у вигляді потоку поганих або провокуючих негатив думок, стану депресії, що накотився зненацька. При її атаках характерне звуження свідомості до рівня якоїсь проблеми, а також такі емоційні стани, як пригніченість, злість, жадібність, образа, самоїдство, прояв всякої фантазії та ілюзій, що закільцьовують думки на одній і тій ж проблемі. Але відбувається це тоді, коли людина наділяє ці думки силою своєї уваги.

Повинен зазначити, що всі чотири Істоти просто провокують «народження» тих чи інших думок, відповідних до різних сплесків певних емоційних станів. Але Істоти підтримують і розвивають (особливо при домінації Тваринного начала, перекручуючи ситуацію до невпізнанності, роздмухуючи «з мухи слона») лише ті думки, які вибирає Особистість. У людини є вибір, думкам якої із Істот віддати перевагу і свою увагу, простіше кажучи, кого їй слухати. Але як тільки вона здійснює свій вибір, тобто віддає якимсь думкам перевагу, починається активна робота тієї чи іншої Істоти, що спровокувала появу відповідних думок.

Анастасія: До речі, ви якось згадували, що процеси так званого таємного впливу, маніпулювання свідомістю, зараження мас ідеями, що стимулюють у людях агресію, злість, негативні емоції пов’язані з активуванням Правих істот у людей.

Ріґден: Так і є. Гальмування Передніх істот у людей і активація їх бокових Істот здійснюється обізнаними в цих справах фахівцями. Такий вплив схожий з гіпнозом.

У медитації можна відчути і простежити вплив Правої істоти, зрозуміти, звідки і як іде цей потік: він відчувається як низхідний тиск справа (ззовні всередину). Однак якщо людина дисциплінує цю Істоту, тобто буде строго контролювати свої думки, емоції, не допускати негативу, чітко дотримуватися Духовного напрямку, то вона отримає ефективного помічника, який прекрасно орієнтується у світі тонкої матерії, має багатомірний зв’язок з такими ж Істотами інших людей. Причому, повторюю, цей зв’язок здійснюється незалежно від часу і простору.

Різні народи у своїх священних малюнках зазвичай зображували Праву істоту у вигляді якогось сильного або агресивного тотемного звіра, наприклад, білого тигра (киргизькі шамани), ведмедя, лева, леопарда, мавпи тощо або ж міфічного Сторожа, духа. Згадування про це зафіксовані в архаїчних міфо-ритуальних традиціях, коли мова йде про агресію, страх або незвичайну силу. Як стихію, що символізує цю Істоту, зазвичай вказували вогонь.

Ліва Істота знаходиться на відстані витягнутої руки ліворуч від фізичного тіла людини. Ця Істота пов’язана зі світом Арімана, зі світом сакральних знань матеріального начала. Вона наділена дуже багатьма можливостями і функціями. Але знов-таки їх використання Особистістю залежить від того, що домінує в людині: Духовне начало чи Тваринне начало. Характеристика Лівої істоти при домінації Тваринного начала — хитрість, спритність, гординя, обман і спокуса. Це розумна, підступна Істота, яка змалює все якнайкраще, аби тільки відволікти людину від головного — від духовного шляху. Якщо ця Істота перебуває без належного контролю з боку Особистості, то саме вона провокує сумніви в людині, відводить від духовного шляху. Якщо Права істота пов’язана з тупою агресією, злістю, то Ліва істота, навпаки, може брати своєю логічністю, проявляти чіткість і ясність свідомості у вибудовуванні логічного ланцюжка від Тваринного начала. Вона так само, як і Передня істота, підштовхує людину до пошуків чогось нового, але в матеріальному напрямку, навіюючи, що людина заслуговує на більше або що вона більш значуща у порівнянні з іншими. Загалом, думки про манію величі і жагу таємної влади над іншими — це основа її атак на Особистість при домінуванні у свідомості Тваринного начала.

Коли людину відвідують подібні думки, то в стані медитації також можна простежити тиск ззовні: він буде відчуватися нисхідним, що тисне з лівого боку. Якщо людина частіше буде дисциплінувати себе, свої думки, при цьому стабільно дотримуватися духовного шляху, то й Ліва істота також стає помічником і особистим «інформатором» з сакральних питань. Ліва істота у старовинних трактатах зазвичай згадується або зображується або у вигляді звіра, що наводить жах, або розумної, хитрої тварини, наприклад, вовка, шакала, міфічного чудовиська, дракона, змії або ж у якості Сторожа, духа. Як стихія вказується, як правило, земля, точніше порох, як символ тимчасових цінностей у цьому світі.

Анастасія: Уточню для читачів, що Передня істота і почасти Задня істота (в режимі контролю й відстеження інформації тут і зараз) — це активні помічники в духовному саморозвитку людини. А бокові Істоти (Ліва і Права), а також Задня істота (з її базою інформації про минуле) виконують більше сліперські функції в роботі з однойменними Істотами інших людей, а також відіграють провідну роль при активуванні Тваринного начала в людині.

Ріґден: Правильно. Особливо Ліва істота найбільш інформативна, чемпіон із знімання інформації, маніпулювання настроєм і бажанням об’єкта. При її активації їй складно протистояти зовні. Однак вона також небезпечна і для хазяїна такої активації, бо може ввести і його в оману. Якщо мова йде про агресію, сум або придушення страхом — за це відповідає Права істота. Але все це діє при домінанті Тваринного начала спостережуваного об’єкта. Так що, якщо люди не хочуть бути в становищі кролика перед удавом, для них дуже важливо вчитися жити, перебуваючи на духовній хвилі, жити по Совісті. Інакше, як кажуть, «коли Совість спить, чорти шепочуть».

Ці Істоти зручні для виконання певних цілей і завдань в невидимому світі. Ці Істоти є своєрідними «розумними, живими інструментами» невидимого світу, які допомагають людині в її духовному розвитку, якщо вона, звичайно, уміє ними користуватися і їх контролювати. Якщо ж вона не здійснює такого контролю, у першу чергу пов’язаного з охайністю своїх думок, то ці бокові Істоти контролюють її, тобто захоплюють контроль над нею через домінування Тваринного начала. Щоб навчитися контролювати і керувати своїми боковими Істотами, для початку треба навчитися розуміти, що вони собою являють, як діють. Потрібно відстежити їхній прояв у собі, найбільшу активацію.

Остання, як правило, проявляється під виглядом одних і тих самих «мисленних звичок», психологічних «зачіпок» Особистості, заснованих на негативному, егоїстичному способі мислення. При домінанті Тваринного начала боковим Істотам однаково, які негативні чи улесливі думки активувати у свідомості і які зовнішні образи для цього використовувати (тому у людини зазвичай в її уявних лихах винен хто завгодно, але тільки не вона сама). Для бокових Істот головне — сила уваги самої людини, завдяки якій вони підсилюють свій вплив на неї ж, образно кажучи, роблять її залежною від себе.

Більшість людей через матеріальну завісу звичного тримірного бачення світу не знають і не розуміють принципу роботи своїх Істот у повсякденному житті. І це незважаючи на те, що люди досить часто зустрічаються з їхнім проявом. Адже коли ми думаємо про інших людей, своїх знайомих, друзів, родичів і так далі (про людей, з якими мали можливість особистого спілкування і, відповідно, контакту з їхнім біополем), то, по суті, контактуємо безпосередньо з їхніми Істотами. Якщо ми думаємо в духовному руслі, позитивно — у взаємозв’язок вступають наші Передні істоти, а якщо в матеріальному руслі, негативно — контактують однойменні бокові Істоти. Як це відбувається? Тільки людина подумала, сконцентрувала думку на певній людині, відбувається інформаційний обмін на рівні тонких енергій між однойменними Істотами цієї людини і тієї, про яку вона думає. Наприклад, ми тільки подумали про якусь людину, яку десять років не бачили, а вона буквально відразу ж нам зателефонувала чи цього ж дня прийшла у гості. Або ж буває так, що під час розмови людина часом уже знає наперед, що саме скаже співрозмовник, вона відчуває його настрій і мислений потік ще до того, як той щось скаже. У чому причина? Це якраз і є проявом взаємодії Істот. Просто одна з наших Істот вступила в контакт з однойменною Істотою іншої людини. Адже для Істот немає ні часу, ні простору в нашому розумінні, вони живуть за іншими законами. Це своєрідні посередники Особистості в її зв’язку з іншими світами.

Часто буває, що людина, яка не особливо піклується про охайність своїх думок (відкрита для впливу ззовні), зайнята якимись своїми повсякденними турботами і раптом ні з того, ні з цього починає сердитися або відчувати незрозумілий страх. А причина криється в інформаційному обміні. Цей обмін може бути всякий, у тому числі й у вигляді тих же інформаційних проявів субособистостей, про які ми говорили, контакту бокових Істот людини з однойменними Істотами людей і з інших причин. Це також може бути і проявом волі Тваринного розуму (через причину, про яку людина навіть не здогадується) через свою систему активації Тваринного начала в конкретному індивіді або в багатьох людях, незалежно від того, де вони перебувають, знають один одного чи ні. Тому будь-якій людині, що йде духовним шляхом, дуже важливо знати про ці прояви і вміти контролювати свої думки, не допускати втручання чужої для неї волі Тваринного розуму у своє життя.

Анастасія: У багатьох випадках люди не розуміють і не знають навіть про існування подібних механізмів впливу з боку невидимого світу, хоча самі чимало від цього страждають у повсякденному житті.

Ріґден: Так, люди можуть не розуміти і не знати про це, але саме вони вибирають, яким думкам віддавати перевагу. А механізми впливу з боку невидимого світу можуть бути найрізноманітніші. Якщо людина перебуває у стані Тваринного начала, то її досить просто спровокувати подібним невидимим чином за допомогою бокових Істот на негативний сплеск (агресія, страх), щоб вона відкрилася, вийшла з рівноваги. Інакше кажучи, увійти з нею в резонанс. А потім, використовуючи її ж енергетику, проявляти безпосередній вплив на її бокові Істоти, які нею і керують. До речі, так само діють і Кандуки, про яких ти згадувала в книзі «Езоосмос». Вони провокують людей на негатив, після чого захоплюють управління їхньою свідомістю. Цими знаннями, як інструментом невидимого впливу на людей, також користувалися в давнину жерці, та й нинішнє жрецтво від Архонтів щосили застосовує ці техніки. Але не тільки Архонти володіють такими знаннями. Деякі сліпери також використовують ці техніки у своїй роботі. Адже це лише інструмент. Все залежить від того, хто, як і з якими намірами його використовує.

Анастасія: Поясніть, будь ласка, для читачів, що відбувається з Передньою і Задньою Істотами, коли бокові Істоти настільки активні?

Ріґден: Загалом, можна сказати, що коли в людині при домінуванні Тваринного начала активно працюють бокові Істоти (а це помітно за проявом тих самих негативних думок або за емоційним сплеском людини в розмові з іншими людьми), то Передня й Задня істоти, замість свого справжнього призначення — допомоги в духовному саморозвитку людини — просто експлуатуються боковими Істотами для їхніх потреб. А потреби Тваринного начала, як і у всієї матерії, ті ж самі, зводяться до боротьби за панування. У результаті Задня істота починає активно ворушити в пам’яті моменти стосовно різних життєвих ситуацій, де спостерігалося активування боротьби за вплив, агресії, маніпуляції, концентрації на егоїзмі тощо. А Передня істота у цей час практично не працює згідно свого прямого призначення, лише періодично активуючи почуття надії на майбутнє, яке з успіхом переінакшується свідомістю (шаблонним, матеріальним способом мислення) людини на надію майбутнього благополуччя в матеріальному світі. Але винна у створенні такої ситуації сама людина, адже вона вибирає яким думкам віддавати перевагу у своїй голові.

Анастасія: А якщо в людині домінує Духовне начало?

Ріґден: Тоді все відбувається якісно інакше. Людина більше зосереджена на контролі своїх думок, на самовихованні, на духовному розвитку, самовдосконаленні. У ній активно працює Передня Істота і, завдяки дисципліні думок, бокові Істоти, скажемо так, виконують додаткову функцію своєрідних Стражів. Тоді, навіть якщо й надходить ззовні інформація агресивного, маніпуляторного змісту, яку зчитує Задня Істота, вона не заважає людині, тому що в неї активована Передня істота. Вона просто подумки ігнорує цю інформацію. А контрольовані дисципліною думки бокові Істоти, по суті, крім того, що беруть участь у попередженні розвитку небажаної ситуації, так ще й допомагають у пізнанні невидимого світу, завдяки своїм можливостям і взаємозв’язкам з іншими вимірами. Чому й важливо бути Справжньою Людиною, жити на позиціях Духовного начала.

Анастасія: Знаю по собі і по нашій групі, що коли люди зіштовхуються з практичним пізнанням цих Істот, у них спершу можуть виникати різні емоції (від подиву до страху) від зустрічі, так би мовити, з самим же собою в невидимому світі. Можливо, це просто через звичку з дитинства бачити себе в ракурсі тримірного виміру і несподіванки споглядати себе в зовсім іншому вигляді й обсязі з позиції інших вимірів.

Ріґден: Це природно. Оскільки на перших етапах пізнання своїх Істот людина ще не подолала в собі звичку, зафіксовану в її свідомості досвідом життя в тримірному вимірі, коли будь-яке нове явище в ній викликає суміш і боротьбу двох почуттів: страху і надзвичайної цікавості. Що в ній перемагає, такий і буде результат пізнання. Подібний страх — це всього лише помилковий вибір, емоція від Тваринного начала, у яку Особистість вкладає силу своєї уваги і, таким чином, матеріалізує його. Треба мати духовну свободу в пізнанні світу, тобто бути звільненим від подібних страхів через свій стійкий вибір, самопізнання, прагнення до вищого, духовного світу. Більш досвідчена у духовному пізнанні людина не зазнає страху перед невидимим світом, який їй відкривається. Вона починає просто користуватися цими знаннями, усвідомлюючи, що спостережувані нею Істоти — це її ж складові частини. По суті, це є вона сама у різних проявах багатоскладової реальності.

Анастасія: Так, як кажуть в народі: «Бог нічого зайвого не дає».

Ріґден: Абсолютно вірно. Наявність цих Істот пов’язана з вибором людським, точніше зі створенням умов для нього, з наділенням Особистості певним ступенем свободи. У цьому і зміст усієї цієї багатомірної конструкції людини. Якби не було тих же бокових Істот, не було б і свободи вибору між бажаннями матеріального світу і духовними прагненнями, між «добром і злом». Так би людина, незважаючи на те, що перебуває в обмежених умовах (ув’язнена в матерію), однаково б усередині відчувала Душу та інтуїтивно йшла до Бога. А з цими різноманітними Істотами в неї є альтернатива вибору: вибрати злість, агресію, заздрість, гордість і нескінченність бажань матерії або не віддавати всьому цьому силу своєї уваги, стати на бік духовного і бажати тільки одного — свого духовного звільнення і руху до Бога.

Духовний розвиток людини можна образно порівняти з рухом машини з періодичними пробуксовками. Спочатку свідомість людини часто і безконтрольно перемикається з одного емоційного стану на інший. Це нагадує новачка, який сів за кермо і ще плутає педалі, де тиснути «газ», а де «гальмо». Дисципліна думок, контроль свого стану свідомості — це як раз спроба людини навчитися управляти собою, своїми емоціями, бажаннями, думками, при цьому втримувати чіткий курс загального руху — свої життєві позиції, головний вибір. Тобто усвідомлено, з повною відповідальністю проживати життя, чітко орієнтуючись на духовний напрямок і постійно втримуючи його у фокусі своєї уваги. Образно кажучи, це прагнення їхати в машині до мети, незважаючи на дрібні пробуксовки. Природно, чим частіше будеш себе контролювати, бути уважнішим на своєму шляху (а не ловити ґав по боках, приділяючи увагу думкам і емоціям від бокових Істот), тим швидкість твого руху (духовного розвитку) буде вища.

Анастасія: Гарний приклад. Якщо так подумати, то ж більшість людей проживають своє життя неусвідомлено в духовному плані, приділяючи увагу думкам від бокових Істот. Вони ставлять перед собою дрібні життєві цілі й матеріальні завдання, наприклад, накопичити, украсти, купити, ствердити свою тимчасову значущість у родині, на роботі, у суспільстві тощо. Образно кажучи, катаються машиною по колу, даремно спалюючи свій бензин (життєву енергію).

Ріґден: Просто вони проживають життя своїм внутрішнім вибором, по суті, обмежене, порожнє життя, яке для них підготувала система Архонтів: будь «роботом» з ранку до вечора з обмеженою свідомістю, вузьким спектром інтересів і життєвих турбот. Але все це умовності, які досить розпіарені світом, щоб змусити людину повірити в них і працювати на цю вигадану систему — одну з програм Тваринного розуму. Насправді, людина сама себе заковує в ланцюги цього тримірного світу, бо їй легше бути рабом у цій системі матеріальних цінностей, ніж добувати своєю духовною працею справжню Свободу, як власну перепустку у Вічність. Життя людини в її руках, у її праві вибору, у її бажанні самовдосконалюватися і працювати над собою.

Анастасія: Так, тим більше в наш вік інформаційних технологій людям стає доступною найрізноманітніша інформація про духовну спадщину різних народів. Хто шукає, той завжди знайде.

Ріґден: У середньовічного вченого Омара Хайяма, як людини, яка володіла широким діапазоном пізнань у всіляких областях, починаючи від фізики, математики і закінчуючи філософією й сакральними знаннями, є такі рядки:

«Нас Четверо примушують страждати,

Укорінивши в нас потребу — їсти й спати.

Але позбавлені ми цільного, до першоджерела —

У небуття повернемось ми знову».

Анастасія: Омар Хайям знав про чотири Істоти людини?!

Ріґден (з посмішкою): А як тобі такий його рубаї?

Народжений чотирьох стихій,

прислухайся ти до звістки,

Зі світу таємного, якому не відомі лестощі!

Ти звір і людина, злий дух і ангел ти;

Все, чим ти здаєшся,

В тобі приховане разом.

Або такий вірш Омара Хайяма:

Коли росте з кореня щастя

вічна гілка торжества,

Якщо одягом тісним стало

життя тіла для тебе,

Не покладай надію на тілесний,

похідний свій намет,

Бо не так вже й сильні ті

чотири прадавні кілочки його.

Анастасія: Росте з кореня щастя вічна гілка? Це алегоричне порівняння з «Квіткою лотоса» у сонячному сплетінні?! Намет вказує на пірамідальну будову. Чотири прадавні кілочки — це, виходить, чотири Істоти. До того ж тут наведені їхні основні міфологічні образи: звір — Права істота, людина — Задня істота з людським минулим, злий дух — Ліва істота, ангел — Передня істота. Дивно! Мабуть, якби я не знала про Істоти, то так би й асоціювала ці слова з матеріальними поняттями. Люди, виявляється, не бачать і половини тих знань, які відображені у віршах Омара Хайяма.

Ріґден: Просто вони не обтяжують себе процесом більш глибокого пізнання, щоб заволодіти ключем до знань… У продовження розмови про структуру людини, як я вже казав, збереглося багато згадувань у культурних, містико-релігійних традиціях, міфах, легендах народів світу про ті ж основні чотири Істоти людини з єдиним центром — Душею.

Анастасія: Я пам’ятаю, ви якось розповідали нам про п’ять елементів у стародавніх єгиптян, які складають людську істоту: Ах, Ба, Ка, Хат, Ху. Я зафіксувала ці знання в книзі «Сенсей-IV». Дивно, як люди відреагували на ці відомості, втім, так само, як і я свого часу. Вони немов відкрили для себе щось нове. Незважаючи на те, що до наших днів дійшли згадування давніх про це, багато читачів не розглядали поняття Душі саме в такому контексті. Таке враження, що знання є, але ключ до них загубився у часі. А ваші пояснення якраз і дали людям цей цінний ключ до розуміння не тільки самих себе і того, що діється в навколишньому світі, але й до таємних знань із старовинних скарбниць людства. Так що людей теж можна зрозуміти: те, що їм сьогодні подають як альтернативні знання про Душу — це, крім вчень тієї чи іншої традиційної релігії, переважно книги західної філософії, де дуже багато що, як я вже зараз чітко розумію, написане від розуму людського.

Ріґден: Що поробиш, людям властиво ускладнювати просте…

Анастасія: Так і є… Але навіть і в цьому випадку для людини, яка глобально розуміє, про що йде мова, неважко буде відмести лушпиння нанесеного в часі і зрозуміти суть, якщо вона, звичайно, володіє споконвічними Знаннями. В суспільстві просто загублена первісна інформація. Звідси і всі лиха. Ваші відомості багато в чому пояснюють основну суть споконвічного Знання. Я думаю, що сучасним людям буде більше ніж «просто цікаво» довідатися про себе, про свої Істоти, про Душу, про те, яке значення надавали цій інформації люди за всіх часів.

Ріґден: Сьогодні справді ці відомості, на жаль, ускладнені й закамуфльовані під зовнішні обряди, ритуали, звертання до чотирьох стихій, сторін світу, до міфічних духів, образів звірів-помічників, пов’язаних з людиною, у характеристиках яких саме й проглядають знання про ці Істоти людини.

Сакральні знання про Істоти приховані в таємних символах багатьох давніх народів Півночі, Європи, Сибіру, Азії, Південної і Північної Америки, Африки. Більш предметно про них знали ті, хто зберігав священні, духовні знання того чи іншого народу і володів техніками пізнання невидимого світу: шамани, маги, релігійні жерці і так далі. Наприклад, у шаманській міфології (шаманство північно-азійських народів, у тому числі бурятів, алтайців, монголів), яка тісно переплетена з ритуальною обрядовою практикою, збереглися наступні уявлення. Наприклад, бачення шамана як істоти неоднозначної природи: наполовину людини, а наполовину птаха, або істоти в образах лося, ведмедя, ізюбра. Є також згадки про зооморфних двійників шамана, головного з яких називають «матір-звіре», тобто матір звірів.

Видавничий дім СЕНСЕЙ