АЛЛАТРА. Частина 10

Анастасія: Ви якось розповідали про древньоєгипетського бога Осіріса, його діяльність, кажучи нашою мовою, як Бодхісатви, і про те, що число 72 було пов’язане з сакральними релігійними позначеннями у древніх єгиптян.

Ріґден: Вірно. Уявлення древніх єгиптян про сакральне число 72 має відношення ще й до рівня сприйняття Бодхісатви, як Духовної Істоти, пов’язаної безпосередньо зі світом Бога, про того, хто знає суть і вміє управляти і користуватися цілісністю 72 вимірів. Того ж Осіріса позначали не тільки у вигляді людини, але й у вигляді квітки лотоса (споконвічно з 72 пелюстками). У деяких його зображеннях були зашифровані знання про Всесвіт. Наприклад, у певних сюжетах, білі одіяння, в яких зображали Осіріса як Вищого Суддю душ людських у загробному світі, були вкриті сплетінням певного числа вузликів-бутонів лотоса (споконвічно 72). Пізніше при багаточисельному перемалюванні цих сюжетів, копіюванні їх людьми, які не відали про відображені сакральні знання, це число мінялося, одіяння Осіріса стали зображати, як у мумії, тобто у більш зрозумілому вигляді для мислення обивателя. Але знову-таки, якщо володієш знаннями, то, навіть маючи ті тексти, котрі через тисячоліття дійшли до нинішніх поколінь, завдяки храмовим розписам, захороненням давніх єгиптян, можна зрозуміти, про що йде мова, як то кажуть, «відокремити зерна від полови».

Анастасія: Не дивно, що на сьогоднішній день читання цих текстів, їх переклад і тлумачення викликають великі труднощі у фахівців. Адже, щоб розуміти, про що писали давні єгиптяни, треба, як мінімум, мати аж ніяк не споживацький формат мислення, а як максимум — принципово інший світогляд, якісно інший рівень Знань.

Ріґден: Так, інакше вийде така ж плутанина, як і в середньовічних кабалістів. Сьогодні не секрет, що єврейські жерці багато знань запозичили в інших народів, у тому числі й у єгиптян, інтерпретувавши по-своєму і видавши потім за своє релігійне вчення. Так ось, число 72 кабалісти пов’язали з уявленням про невимовне ім’я Бога, яким можуть керуватися всі рівні Всесвіту. Для середньовічних кабалістів це таємне ім’я було основним предметом дослідження. Насправді це число ніяк не пов’язане з іменем Бога, хоча уявлення про те, що це суть Всесвіту і містить у собі всі сили природи — правильне. Їхня помилка полягала в чисто людських моментах — неправильному перекладі й тлумаченні відомостей про давньоєгипетські знання і знаки, які згодом були ними змінені та подані як кабалістичне уявлення (написання) імені Бога. Вони вважали, що той, хто зуміє правильно вимовити це ім’я, вільний просити у Бога про все, чого забажає. По суті, це обмежене розуміння від людського розуму. Таке спотворювання знань типове для людей, коли вони духовні знання починають трактувати від логіки свого Тваринного начала.

Анастасія: Ви праві. Люди безглуздо жадають необмеженої влади, розмінюючи Вічність на ілюзорну мить.

Ріґден: На жаль, люди піддаються ілюзіям, які нав’язуються Тваринним розумом, не вникаючи, ігноруючи своє головне надбання — Духовну суть. Розглянемо хоча б такий приклад. До наших днів дійшла давньоєгипетська легенда про Осіріса і Сета, яка пройшла свого часу, у тому числі, і через уми давньогрецьких філософів з багатих верств. У ній розповідається, що Осіріс навчив людей нового світогляду, землеробства, лікування, будівництва міст, видобутку і обробці мідної та золотої руди, загалом, усіх атрибутів цивілізованого життя. Сет — молодший брат Осіріса, що вважався злим богом пустелі, позаздрив славі та владі свого брата і забажав правити замість нього. Сет придумав хитрий спосіб згубити Осіріса. Реалізуючи його, він прийшов до Осіріса зі своїми 72 співучасниками. Їхній план удався, і вони згубили Осіріса. Але завдяки дружині Осіріса — Ісіді, зло згодом було покаране і справедливість відновлена. В результаті Осіріс воскрес, але вже як Суддя над душами людськими в потойбічному світі.

Так от, що я хочу сказати з цього питання. Люди часто мислять з позиції своїх бажань людських, випускаючи важливе з уваги. Оскільки цифра 72 передбачала рівень знань Осіріса (Бодхісатви), то супротивники Духовного світу почали її приписувати і собі, для підкреслення сили своєї протиборчої сторони. Через що згодом у структурі, підлеглій Архонтам, формували кола, чисельний склад яких варіював у межах 72 «обраних» жерців і так далі. Але цей людський хід мислення смішний, адже якість сили духовної Істоти не підлягає взагалі ніякому порівнянню, тим більше з чисельною кількістю людей, та ще й з домінацією у їхній свідомості Тваринного начала.

У цій легенді, у тому вигляді, в якому вона дійшла до сьогоднішніх днів, жерці постаралися показати масам, що боги поводяться точно так, як і люди. До речі, особливо ця ідея посилено популяризувалася через давньогрецькі легенди (про богів Олімпу), аж ніяк не випадково пізніше розпіарених на весь світ серед різних народів. Для чого це робилося? Для того, щоб навіяти масам, що війни, які, по суті, затівають і влаштовують жерці, борючись між собою за земну владу, — це «нормально», адже боги нібито поводяться так само; що зло — це теж нібито «природно», адже воно властиве і богам. Іншими словами, жерці навіювали людям, що якщо над вами цар, який бажає влади і який відправляє людей на війну, — це «нормально», адже й боги так вчиняють; якщо над вами стоїть злий «начальник», теж природно, а ти, плебею, слухайся його і підкоряйся йому. У результаті все це формує холопську суспільну свідомість, відводить людей від реального духовного шляху. А для покоління жерців така ідеологія — зручне виправдання їхньої жадібності до багатств і бажання влади. Тому й сьогодні цю інформацію підсвідомо втовкмачують людині в голову мало не з самого дитинства. Її можна знайти у шкільних підручниках різних «цивілізованих» країн. Ось так і перекручують духовні знання, підмінюють матеріальними установками і поняттями з метою поневолення мас.

Анастасія: Людям мов не вистачає рішучості обтрясти з себе все це лушпиння і жити по Совісті— так, як їм підказує Душа… Ви згадали, що людина може за свого життя не тільки досягти духовного звільнення і вийти на рівень сьомого виміру, але й пізнати вищі виміри.

Ріґден: Безумовно. Все у Всесвіті взаємопов’язане. Людина, завдяки своїй унікальній енергетичній конструкції, пов’язана з усіма 72 вимірами. Однак одна справа бути пов’язаним і навіть не розуміти цих невидимих взаємозв’язків і інша справа усвідомлене пізнання всіх цих вимірів, до того ж у новій своїй духовній якості. Духовно розвинута людина може за свого життя осягнути всі 72 виміри і вийти на рівень Бодхісатви. Але, як я казав, людина, яка осягнула вже сьомий вимір, перестає бути людиною, вона стає якби новонародженою одиницею духовного світу — безсмертною Духовною Істотою з індивідуальною свідомістю і великим духовним потенціалом. Тобто Істотою, яка звільняється з кола реінкарнацій і може в будь-яку мить покинути свою тимчасову оболонку — фізичне тіло, що перебуває в тримірному матеріальному світі, і усвідомлено піти в духовний світ. Уяви, які зміни в ній будуть відбуватися при осяганні всіх вимірів Всесвіту в її якісно новому стані. Але знову ж такий стрімкий духовний розвиток можливий тільки за її життя. На жаль, на практиці за всю історію людства таких людей було зовсім небагато. Осягаючи вищі виміри, людина, скажемо так, глибше і масштабніше пізнає не тільки штучну світобудову Всесвіту, але й ідею Бога, силу духовного світу і свою співпричетність до Нього. Людина, духовно розвиваючись до рівня Бодхісатви, проходить 72 іпостасі в духовному розвитку, 72 «дзеркала». Звичайно, це непростий шлях осягнення світу, задуманого Богом, і для такого духовного шляху потрібні, як у науці, точні, правильні інструменти, тобто знання певних медитативних технік, що дають можливість поетапного духовного розвитку. Зрозуміло, що цей шлях далеко не для всіх, але все-таки духовно прагнучий Істини здатен його осягнути. Легенда про Сета і Осіріса саме й попереджає, що не варто з людською логікою від Тваринного начала, бажаючи безмірної влади та земного, вступати на цей шлях, бо закінчиться він для таких незрілих у духовному відношенні людей карою.

Навіть великий духовний шлях починається з малого, з перших кроків. Потрібно вчитися духовного усвідомлення, а не розуміння від егоїзму й розуму, заповненого мріями про виконання земних бажань. Якщо людина, бажаючи духовно розвиватися, обмежується тільки лише бажаннями, на зразок «я хочу», «я стану», «я буду», а у своєму щоденному житті нічого для цього реально не робить і не змінюється, то користі від цього не буде. Але, якщо людина реально займається самовихованням і саморозвитком, невпинно працюючи над собою за допомогою дисципліни, самоконтролю і духовних практик, то згодом вона вчиться контролювати свої емоції, свою поведінку, свої думки. І тільки коли людина освоїть новий для себе змінений стан свідомості і стабілізується в приборкуванні Тваринного начала — невидимий світ почне проявляти їй свої таємниці. Розвиваючись у духовній праці над собою далі, пізнаючи процеси багатоскладового світу Всесвіту з позиції Спостерігача від Духовного начала, людина розкривається, мов багатопелюсткова квітка лотоса, збагачуючи себе Мудрістю і Знанням. Коли ж вона усвідомлює всю складність цього світу, вона у той же час розуміє і його простоту у світлі вічної Істини, що відкривається. Людина, духовно розвиваючись, може вагатися у своєму виборі доти, поки не пройде у своєму духовному розвитку шостий вимір. У сьомому ж вимірі у ній, як у новій Духовній Істоті, втрачаються всі сумніви, залишається тільки Істина і всього лише один — духовний вектор подальшого розвитку.

В давнину на Сході етапи осягнення людиною шляху Бодхісатви образно порівнювали з розпусканням квітки лотоса, коли та виростала з мутної води і випускала над її поверхнею зрілу білосніжну квітку. Початок духовного шляху людини порівнювали з насінням лотоса, яке проростало на дні болота чи озера, під якими мався на увазі тримірний матеріальний світ. Духовний ріст людини, боротьбу з Тваринним началом, звільнення від сумнівів і земних бажань, роботу над дисципліною думки, освоєння духовних практик уподібнювали росту стебла, його проходженню через товщу мутної води, коли воно пробивало собі шлях до її поверхні. Злиття Особистості з Душею і духовне звільнення при досягненні сьомого виміру, коли зароджувалася нова Духовна Істота і вона ставала помітною духовному світу, порівнювали з появою бутона над поверхнею води, тобто його проявом у зовсім іншому світі. І головне — доступністю для бутона прямих, не спотворених мутними водами променів Сонця (сили духовного світу), при яких бутон починав розпускати свої білосніжні пелюстки. Кожну його нову пелюстку, що розкрилася, уособлювали з духовним осягненням наступного виміру. І цей процес відбувався, поки Людина не пізнавала всі 72 виміри, тобто поки повноцінно не розкривалися всі 72 пелюстки і пречудовий лотос не поставав у всій своїй божественній красі у сяючих променях могутнього Світила, що його створило. Так і Людина, досягнувши рівня Бодхісатви, поставала у всьому своєму духовному багатстві перед Тим, Хто створив і це божественне насіння, і дав йому вічне життя.

Анастасія: Дуже вражаюче і точне порівняння. Колись у розмові з обговорення результатів однієї з духовних практик, ви уточнили один суттєвий момент про те, чому в давнину пелюстку лотоса, що розкрився, уособлювали з духовним осягненням наступного виміру. Не могли б ви про це повідати і читачам?

Ріґден: Звичайно, пізнання людиною кожного виміру і сьогодні можна порівняти з процесом росту і розпусканням нових пелюсток лотоса, які проявляються, виростають, набирають силу у своєму розвитку, хоча до цього їхня проекція знаходилася всього лише в закладці генетичної програми розвитку цієї квітки. Так і людина при пізнанні, освоєнні кожного нового виміру проявляє у своїй конструкції, умовно кажучи, «нову пелюстку», відповідальний за взаємозв’язок з цим виміром. Природно, що квітка лотоса — це умовне порівняння, так би мовити, для розуміння суті процесу. А ось якщо казати про реальність, то при духовному розвитку людини в її енергетичній конструкції відбувається прояв, розвиток і вдосконалювання того різноманіття взаємозв’язків, які в ній закладені одвічно.

Анастасія: Багато людей просто пов’язують своє існування тільки з третім виміром, не розуміючи своїх реальних можливостей. Але ж коли усвідомлюєш навіть малу їхню дещицю, розумієш і величезну відповідальність за своє життя, наскільки в ньому все взаємозалежне між собою, у тому числі й відносно вимірів.

Ріґден: Це правильно. Я вже розповідав, що коли людина народжується в тілі в цьому матеріальному світі, стан її свідомості налаштований на хвилю Тваринного начала, на стартове сприйняття новою Особистістю інформації матеріального тримірного світу за допомогою фізичних органів чуттів. Завдання людини, що вийшла на шлях духовного розвитку, не тільки навчитися самостійно переключатися в інший стан свідомості, але й пізнавати світ у новій для себе якості, розширюючи свої можливості, розуміючи принципову різницю між матеріальним і духовним світом, тобто, здійснювати свій усвідомлений Вибір.

Справді, все у світі дуже тісно взаємопов’язане. Але що людина знає про світ? Скажемо так, на сьогоднішній день трохи вивчені певні поля третього виміру, наприклад, ті ж фізичні поля: акустичне, електромагнітне, гравітаційне і так далі. Зауваж, це той вимір, в якому з дитинства ідентифікує себе кожна людина і вважає його «рідним», «знайомим», «багато в чому пізнаним». Але чи знає людина, що за своєю суттю ці поля складаються з грубих енергій? У свою чергу, ці грубі енергії складаються з так званих тонких енергій, які, на жаль, на сьогоднішній день ще не вивчені сучасною наукою. Але справа в тому, що вони ж, ці тонкі енергії, входять до складу полів наступного виміру. Таким чином, між вимірами відбувається взаємообмін і взаємовплив.

Простий приклад — думка людська. Чому вчені ніяк не можуть відстежити її зародження? Тому що її формування пов’язане з тонкими енергіями іншого виміру, в якому також існує людина, точніше, частина її енергетичної конструкції. А в нашому вимірі проявляються вже грубі енергії, так би мовити, похідні цього сплеску, які й фіксуються вченими, що спостерігають за збудженням нейронів головного мозку. Взагалі, треба відзначити, що всі виміри, простір, час позв’язані між собою, виникають і складаються з різних комбінацій тих же наших умовних інформаційних цеглинок світобудови, про які говорилося вище.

Анастасія: Так, сьогодні науці мало що відомо про інші виміри, але вже є інформація, яка спонукає розумних людей замислитися. Наприклад, цікаво, що людина бачить своє тіло за формою саме таким, а не іншим, тому що її зір адаптований до сприйняття електромагнітних хвиль у певному діапазоні частот або, як кажуть фізики, у діапазоні видимого світла. В інфрачервоному, ультрафіолетовому випромінюваннях (у невидимому для очей світлі) або ж при фотографуванні методом Кірліана, людина вже буде виглядати трохи по-іншому.

Ріґден: Безсумнівно, простіше кажучи, скориставшись сучасними приладами чи певними техніками медитації можна побачити різні форми світіння, електромагнітне поле людини, форму аури тощо. І вся ця неоднозначна форма людини проглядається й у тримірному просторі, який у сполученні з часом являє собою чотиримірний вимір. А ось у п’ятимірному вимірі людина з позиції взаємодії тонких енергій виглядає вже по-іншому — у формі піраміди з відділеною вершиною. У шостому вимірі йде невелика модернізація піраміди…

Важливо відзначити, що влада Тваринного Розуму обмежена тільки шістьома вимірами, які й складають «матеріальний світ» Всесвіту. Грубо кажучи, матеріальний світ займає всього лише 5% Всесвіту. Починаючи з сьомого виміру і до сімдесят другого, йде світ енергій та інформації, яка в тому числі формує і матеріальний світ Всесвіту, а також удосконалює енергетичні структури, завдяки руху і силі Аллата. А ось за межами Всесвіту знаходиться світ якісно відмінний від нього самого, — духовний світ, світ Бога, куди, власне кажучи, і може потрапити людина, як нова Духовна Істота. При цьому їй досить досягнути сьомого виміру, вирвавшись з матеріального полону, щоб після за бажанням перейти в духовний світ.

Але повернемося до матеріального світу. Людина здатна (навіть при домінуванні в ній Тваринного начала) відчути, енергетично взаємодіяти і усвідомлено впливати на матерію аж до шостого виміру. Зазвичай людина прагне розвинути в собі такі надприродні можливості заради володіння владою над собі подібними в тримірному світі. Це головне бажання, яке при домінуванні Тваринного начала змушує людину досягати в цій справі успіху. Хоча для свідомості самої людини, що перебуває у стані підпорядкування Волі Тваринного розуму, це домінуюче бажання залишається практично непоміченим. У найкращому разі, людина намагається навіть для себе виправдати його шляхетними причинами, виявом нібито турботи про інших людей та допомоги їм.

Анастасія: Інакше кажучи, такими надприродними здібностями можуть володіти не тільки люди, що йдуть духовним шляхом, підтримують у собі домінування Духовного начала, але й ті, хто йде в прямо протилежному напрямку і живе під владою волі Тваринного начала.

Ріґден: Правильно. Це можуть бути, наприклад, різні екстрасенси, маги, чаклуни, люди з паранормальними здібностями, тобто ті, хто здатен у зміненому стані свідомості занурюватися аж до шостого виміру і звідти впливати на нижчі виміри і слабкі структури (проявляти енергетичну активність і здійснювати деякі перетворення). Вплив на третій вимір з позиції вищих вимірів (четвертого, п’ятого, шостого), природно, позначається в інформаційному плані на грубій матерії тримірного виміру. Тільки здійснюючи такий вплив, людина сама до кінця не розуміє, навіщо їй дана ця сила і що вона робить насправді, що змінює та кому за фактом служить. Весь це енергетичний вплив навіть з шостого виміру, але з позиції домінування Тваринного начала в людині, не є показником духовного розвитку.

Анастасія: Ви якось казали, що якщо людина духовно не розвивається, то її енергетична структура в наступних вимірах (вище шостого) спрощується.

Ріґден: Для Спостерігача з вищих вимірів будь-яка людина у першому вимірі являє собою, кажучи людськими асоціаціями, звичайну точку, тобто ніщо. Важливо відзначити, що людина, яка духовно не розвивається (незважаючи на те, що в матеріальному світі її конструкція значно ускладнена і в шостому вимірі вона має пірамідальну форму), у сьомому вимірі її енергетична конструкція має вигляд подібний до туманності, точніше розмитої плями, яка в наступних вищих вимірах ще більше спрощується. І, в остаточному підсумку, в 72 вимірі духовно нерозвинена людина являє собою, так само як і в першому вимірі, всього лише точку, ніщо. І в цьому є відповідь на найважливіше питання будь-якої людини! Сподіваюся, що розумні люди його зрозуміють.

Спостереження вже з сьомого виміру за матеріальним світом, образно кажучи, подібне спогляданню каламутних вод болота Тим, Хто стоїть на березі. Як і матеріальний світ, болото є природним санітаром системи, фільтром для чищення води, тобто того, що становить основу життя. У його глибині відбуваються складні процеси, але Спостерігачеві цікавий тільки їх результат, який проявляється на поверхні мутних вод. Багато людей, що прожили своє життя марно, так і не зумівши використати свій духовний шанс, подібні до спливаючих бульбашок, наповнених порожнечею бажань матеріального світу. Їхня доля на поверхні вод сумна і наперед приречена. Стикаючись з якісно іншим середовищем, пузирі лопаються, перетворюючись в «ніщо». Але є й ті, хто, злившись за життя зі своєю Душею, подібні до прекрасного бутона лотоса, що з’являється на поверхні з мутних вод. Ця білосніжна квітка приковує до себе увагу Спостерігача своєю чистотою і новизною. Спостерігач милується красою квітки і приділяє їй свою увагу, спостерігаючи за процесом розпускання кожної пелюстки. Квітка лотоса якісно відрізняється від порожньої бульбашки, тому що вона вже стає невід’ємною частиною іншого світу.

Іншими словами, якщо людина духовно розвивається, її прагнення і бажання пов’язані зі світом Бога, тобто в ній домінує Духовне начало, то в остаточному підсумку вона може ще за життя вийти за обмеження матеріального світу (шість вимірів) і увійти в сьомий вимір. При цьому її енергетична конструкція в сьомому вимірі ускладнюється. Якщо говорити про ці складні енергетичні процеси асоціативно, зрозуміло для мислення «жителя» тримірного виміру, то у людини відбувається трансформація конструкції з пірамідальної форми у форму куба, поставленого на один з власних кутів. Інакше кажучи, енергетична будова такої людини, що духовно звільнилася, якісно відрізняється від пірамідальної форми енергетичної конструкції звичайної людини в шостому вимірі. І чим далі людина заглиблюється в духовному саморозвитку, тим складнішою стає її енергетична конструкція.

Таку трансформовану енергетичну конструкцію людини неможливо не помітити тим, хто справді володіє істинним духовним баченням. Пірамідальна енергетична будова людини займає набагато більший простір, ніж фізичне тіло, а кубічна — ще в десять разів більше. Таке унікальне явище важко не помітити в енергетичному плані навіть з позиції Спостерігача вищих вимірів. Як кажуть, істинна святість Людини не вислизне від погляду Спостерігача від Духовного начала. Але, на жаль, у людському суспільстві така трансформація відбувається вкрай рідко. До речі, у давнину людей, які досягли за життя сьомого виміру і що отримали духовне звільнення, символічно зображували у формі куба, найчастіше з позначкою, нанесеною на один з його кутів. Таким самим символом позначали і Вищу Істоту з духовного світу.

Анастасія: Так, це справді дуже цікава тема. З цього приводу є багатий і різноманітний археологічний матеріал, що підтверджує існування подібної символіки в багатьох стародавніх народів, що проживають на різних континентах.

Ріґден: Безумовно, ми ще не раз повернемося до цієї теми в процесі розмови. На жаль, на сьогоднішній день дуже багато з першопочаткової інформації забуте або втрачене, тому безліч знайдених артефактів, що фіксують давні знання в символах і знаках, досі залишаються не зовсім зрозумілими вченим.

Анастасія: Ви праві, для того, щоб це зрозуміти, потрібно мати базові знання. Пам’ятаю, коли ви нам першого разу повідали про енергетичну конструкцію людини, для мене це було не просто відкриттям, а справжнім потрясінням, яке згодом при аналізі інформації та її глибокому осмисленні переросло в зовсім новий зрілий погляд на світ. Впевнена, що й інших людей ця інформація не залишить байдужими. Не могли б ви докладніше повідати читачам про людину, зокрема про те, як ускладнюється її енергетична структура в кожному наступному вимірі?

Ріґден: Щоб людям було легше уявити, що собою являє їхня конструкція в шести вимірах і як все це взаємозалежить, наведу простий асоціативний приклад. Є така дитяча іграшка — калейдоскоп. Це трубка, всередині якої поміщені під певним кутом дзеркала і різнобарвні камінчики. При її прокручуванні можна спостерігати різні комбінації візерунків. Чим більше дзеркал, тим складніші спостережувані візерунки й фігури. Так от, у нашому випадку дзеркала — це виміри, а камінчики — основні частини енергетичної конструкції людини. Їхнє число стабільне, але будь-яка якісна зміна в процесі духовної досконалості веде до більш складної трансформації всієї конструкції.

Якщо ми будемо розглядати конструкцію людини в першому вимірі (одномірному), то вона буде виглядати як точка, яка подібна до зірки на небі. Причому, якщо наблизити цю точку, а потім заглибитися в її структуру, то можна побачити всю багатоскладовість конструкції людини, тобто простежити зв’язок від першого виміру і до останнього, через весь послідовний ланцюжок вимірів. Образно кажучи, це подібне на споглядання зірки. Якщо дивитися на неї неозброєним оком, то це буде всього лише ледь помітна точка на небі. Але якщо подивитися на неї в підзорну трубу, то її буде видно як нерівне, яскраве коло. А якщо спостерігати за нею в потужний телескоп, то це вже буде досить складний, об’ємний космічний об’єкт зі своїми природними процесами.

А от уже в другому вимірі (двомірному) конструкція людини буде виглядати у вигляді хреста, причому хреста, всередині якого на перетині його ліній коло. Ну, а те, як виглядає людина у третьому вимірі, всім і так відомо.

Анастасія: Це так. Але навіть на цьому прикладі розумієш, наскільки складно влаштована людина навіть у цьому тримірному вимірі. Адже те, що я бачу в дзеркалі, — це далеко не все, що є насправді і всередині мене, і ззовні, якщо мати на увазі не тільки внутрішнє життя організму, як закритого середовища, але й енергетичні слабкі поля, які він виробляє.

В сучасному світі люди погано знають, як влаштоване їхнє тіло в тримірному світі, не кажучи вже про більше. Тому для них, можливо, буде дивно почути інформацію про одночасне, стабільне перебування людини в шести вимірах. Хоча в деякому сенсі людей, які прожили більшу частину життя, вважаючи цей світ єдиною реальністю, теж можна зрозуміти. Без практичного духовного досвіду відразу виникає безліч питань від розуму: як саме таке може бути, за рахунок чого здійснюються ці зв’язки тощо.

Ріґден: Просто в таких випадках, як правило, насамперед активується Тваринне начало, що не бажає втрачати над людиною свою владу, відразу породжуючи в ній неприйняття, нерозуміння, заганяючи її в старі, звичні для неї «стійла» мислення тримірного обивателя. Однак, неможливо повноцінно пізнати вищі виміри і отримати особистий досвід, перебуваючи в обмеженому стані свідомості Спостерігача тримірного світу.

З цього приводу наведу простий приклад. Уяви, що ти спостерігаєш процеси, які відбуваються у жителів двомірного виміру. В людському розумінні двомірний вимір являє собою площину, для якої властива довжина і ширина. Одним словом, жителі двомірного виміру не розуміють що таке об’єм. Уяви, що вони бачать якийсь космічний напівпрозорий об’єкт у вигляді конуса або кулі, що наближається до їхнього світу. Що вони будуть бачити? Замість конуса — двомірну фігуру, тобто коло і крапку посередині, а замість кулі просто коло. Чому? Тому що їхнє мислення налаштоване на сприйняття двомірного світу. Поняття тримірного виміру не вкладаються в їхньому сприйнятті світу як істот, що живуть у двомірному просторі і спостерігають з нього. Інакше кажучи, вони не бачать реальної картини, тому що це перебуває поза їхнім виміром, поза їхнім обмеженим певними рамками звичним станом свідомості.

А тепер повернемося в наш тримірний простір. Сьогодні люди поводяться так само — вивчають світ з позиції жителя тримірного виміру. Але людина, на відміну від істот інших вимірів, має унікальну енергетичну конструкцію, завдяки якій, розвиваючи себе духовно, вона здатна пізнати інші виміри і побачити світ таким, яким він є насправді, а не у вузькому спектрі обмеженого сприйняття світу в рамках тримірного простору.

Анастасія: Загалом, те, що люди звично бачать навколо, сприймають у кожному дні, і себе в тому числі, не є таким у реальності.

Ріґден: Абсолютно вірно. Наш мозок, точніше його звичний стан свідомості, є своєрідною перешкодою до пізнання більшого, того, що ховається за межами тримірного виміру. Адже звичний для людини стан свідомості, як я вже казав, з народження запрограмований на обмежене сприйняття світу тримірного виміру, точніше сказати, навіть частково чотиримірного виміру (мається на увазі тримірного простору і часу).

Четвертий вимір — час (як фактор виміру) — людина практично не розуміє і не сприймає. Інакше кажучи, у тримірному просторі ми себе постійно сприймаємо «тут і зараз» у цій точці. У повсякденні цей рух у часі, ось саме цей езоосмос з причинно-наслідковими зв’язками мозок не зауважує. Людина звертає увагу на загальний рух часу хіба що тільки тоді, коли оцінює себе, наприклад, дивлячись у дзеркало, чи порівнює за світлинами, якою вона була років 20 назад і якою стала зараз. Але постійний рух часу, саме життя, як езоосмос, як внутрішній поштовх енергії, наш мозок, перебуваючи у звичному стані свідомості, не фіксує.

Але це не означає, що людина взагалі не здатна це сприйняти. Адже людське сприйняття залежить, по-перше, від домінуючого світогляду, від стабільності стану розширеної свідомості, від тієї бази даних, яку людина закладає у свій мозок і постійно поповнює її, чому й важливо розширювати свій інтелектуальний кругозір. По-друге, подібне сприйняття залежить від роботи над собою, від систематичних напрацювань технік зміненого стану свідомості — медитацій, духовних практик, завдяки яким людина самостійно пізнає світ за межами тримірного виміру, причому не логікою розуму, а більш досконалим своїм інструментом — інтуїтивним чуттям (шостим чуттям).

Анастасія: Так, такі вислови давніх, як «змінюється людина, змінюється і весь світ», «пізнай себе, і ти пізнаєш увесь світ» — це не порожні слова. Це дійсність, повноту якої людина може усвідомити в практичному процесі духовного самопізнання… Ви якось згадували, розповідаючи про змінені стани свідомості, що свідомість людини багаторівнева.

Ріґден: Це правильно. Багаторівневість свідомості дозволяє людині, як Спостерігачеві (навіть від Тваринного начала), саме при зміненому стані свідомості охопити своїм сприйняттям від двомірного до шестимірного виміру. Перший вимір людина усвідомлено сприйняти не може. Для неї це буде всього лише точкою, «ніщо». Але в цьому «ніщо» вміщено все. Перший вимір — це і є езоосмос, тобто первинний внутрішній енергетичний поштовх. Людина, як правило, свідомо не фіксує початок цієї зміни (поштовху), тим більше на рівні першого виміру.

З приводу першого виміру наведу образний, але зрозумілий багатьом сучасним людям приклад, пов’язаний з роботою комп’ютера, точніше з рухом блимаючої екранної мітки — курсора. До речі, слово «курсор» походить від латинського слова «cursorius», що означає «гонець, скороход, швидко бігаючий». Коли на комп’ютері виконуєш якусь дію, наприклад, редагуєш текст, то переміщаєш екраном дисплея цю мітку-покажчик (стрілку або риску) за допомогою натискання спеціальних клавіш або керування оптико-механічним маніпулятором — «мишкою». Адже при здійсненні цієї дії ти не думаєш, як саме вона пересувається, просто робиш це практично автоматично, тому що зосереджений на своїй роботі. Тобі тільки здається, що рух курсора відбувається природно, коли ти керуєш «мишкою», щоб наприклад, виділити, перемістити текст, виправити його або відкрити нове «вікно». А що відбувається насправді?

Екран складається з пікселів, тобто таких маленьких кольорових крапок, які, якщо збільшити, будуть виглядати квадратиками (як зошит у клітинку), кожен з яких складається з трьох кольорів (субпікселів: червоного, зеленого, синього). Комбінація цих трьох основних кольорів у кожній точці якраз і дозволяє відтворити будь-який колір на екрані монітора. Чим більше пікселів буде припадати на одну і ту ж площу екрана, тим краще й чіткіше (більш детально) буде і зображення на ньому. А що таке піксель? Це всього лише елемент світлочутливої матриці, найменший елемент двомірного цифрового зображення в сітці пікселів (у растровій графіці) на екрані монітора. Це набір електродів. Що таке виведення зображення на екран? Це, по суті, керування електричною напругою, яка прикладається до кожного електрода (світлодіода). Величина і напрямок вектора електричного поля, в свою чергу, керується програмною частиною і процесором відеокарти.

Коли ти рукою рухаєш «мишу», то електричні сигнали від цього оптичного датчика надходять через USB (прилад для передачі інформації) в ту частину електронної схеми комп’ютера, яка відповідає за їхню обробку. Оброблений сигнал надходить на відеокарту. Далі згідно з її програмою роботи вона змінює характеристики електричного поля, яке прикладається до певних електродів (світлодіодів) на екрані (пікселів). Відповідно, змінюється їхня інтенсивність світіння, наприклад, одні стають чорними, інші білими. Для тебе ж це створює ілюзію переміщення курсору екраном.

Інакше кажучи, ти тільки думаєш, що рухаєш курсором. Насправді, завдяки роботі електронних схем і програм, ти лише змінюєш зовнішні умови для електрода (світлодіода) і той набуває нові для себе властивості. А світло, що проходить крізь нього за рахунок цього набуває інших характеристик (частоту та інтенсивність). Якщо курсор у цей момент часу перебуває в заданій точці, то виконуючи «поштовх» (пересунувши рукою «мишу»), ти створюєш умови для зміни оптичних характеристик точки.

Анастасія: Можна сказати, я ніби провокую перестрибування курсора з однієї точки в іншу, з одного пікселя в інший.

Ріґден: Так. Рух курсора — це, по суті, і є образний приклад прототипу непомітного руху (життя) матеріального тіла в просторі і часі завдяки езоосмосу. Езоосмос — це стрибок інформації від однієї інформаційної цеглинки до іншої: інформаційна цеглинка підтягла інформацію і передала іншій інформаційній цеглинці, тобто пропустила через себе. Як інформаційні цеглинки у нашому умовному порівнянні саме й виступають ті ж пікселі. Ти ж, як Спостерігач, завдяки своїй свободі вибору, провокуєш цей рух у тому чи іншому напрямку.

Весь цей рух відбувається залежно від зміни інформації та непомітно для людини, яка не бачить увесь складний механізм зміни й передачі інформації. У нашому прикладі ти просто рухаєш мишкою, і для тебе відбувається природний рух на екрані. Ти не бачиш, як зображення курсора здійснює стрибок від пікселя до пікселя, як змінюється напруга в кожному електроді. Для тебе стрілка курсора майже миттєво переходить в інше місце екрану. Так і в житті рух будь-якого матеріального об’єкта через інформаційні цеглинки відбувається непомітно для людини, вона не бачить, як саме відбувається цей первинний рух на рівні першого виміру. Наприклад, ми бачимо, як іде людина у певному напрямку. Насправді, це «перетікає» інформація з усією своєю складністю взаємозв’язків через інформаційні цеглинки, завдяки езоосмосу. Навіть якщо ми спостерігаємо нерухомо сидячу людину, то по суті, це всього лише ілюзія, оскільки насправді йде інтенсивний, дуже насичений інформаційний обмін, який і є її життям, рухом, якого ні вона, ні ми не зауважуємо.

Анастасія: Інакше кажучи, людина може не розуміти всієї складності впливу світу на неї і її впливу на світ, але зміни на невидимому рівні відбуваються постійно.

Ріґден: Причому, чим вищий вимір (наприклад, п’ятий, шостий), з якого людина провокує ці зміни своїм вибором, тим більш суттєві ці зміни.

Анастасія: Основна функція першого виміру — це первинний внутрішній енергетичний поштовх. Не могли б ви повідати читачам яка основна функція другого виміру?

Ріґден: Для людини (у її сприйнятті) функції другого (двомірного) виміру являють собою не що інше, як своєрідне зберігання і передачу інформації, де не останню роль відіграють знаки й символи. Хоча функції другого виміру значно ширші. Наведу простий приклад. Будь-який запис передбачає зберігання інформації. Що таке письмо, чи то піктографічне, ідеографічне, ієрогліфічне чи буквенне? Це та ж знакова система фіксації думок людських, яка дозволяє за допомогою умовних позначок закарбувати їх в часі і передавати на відстані. Інакше кажучи, це запис у двомірному вимірі, який передбачає зберігання інформації в певних символах, знаках. Наприклад, рецепт приготування пирога, або посібник з будівництва атомної електростанції, або схема виготовлення ядерної бомби тощо. Якщо ти зумів прочитати рецепт і нічого не здійснив, аби щось зробити, то нічого і не станеться. Але якщо ти вмієш читати, тобто розумієш значення символів, та потім, дотримуючись інструкції, докладеш відповідну силу і здійсниш дію, то гарантовано отримаєш результат, який зафіксований у цьому рецепті або настанові. Так і знак двомірного виміру: додай до нього енергію, діючи з тримірного виміру, і він починає працювати. У результаті в третьому вимірі після докладання енергії, здійснення дій, згідно з даною інформацією другого виміру, ми відповідно до нашого прикладу, отримуємо або пиріг, або світло в будинку, або результат, який зруйнує наш будинок.

Анастасія: Загалом, третій вимір — це вимір, де ти вже докладаєш силу й енергію і починаєш творити.

Ріґден: Для людини — так. У зв’язку з цим людям важливо розуміти, якій саме інформації вони приділяють свою увагу в кожному дні, до чого докладають і як саме згодом розтрачують свою життєву силу і чого насправді можуть досягти. Адже сьогодні більшість людей спостерігають себе (а отже, оцінюють своє життя) однобоко, лише з позиції мислення «жителя» тримірного виміру.

Сучасна людина навіть не усвідомлює, що зародження тих же її думок пов’язане із зовсім іншим виміром. Однак вона постійно живе у своїх мріях, розмірковуваннях, а навколишня «дійсність» для неї є до деякої міри відображенням її розумової діяльності. Вона розтрачує життєву енергію на реалізацію своїх думок і бажань, які в основному пов’язані з дуже вузьким спектром з широкого діапазону частот тримірного простору, у якому зосереджене на цей момент її спостереження як Особистості.

Видавничий дім СЕНСЕЙ